Покров у слов'ян (14/10)

Покров - стародавнє свято слов'ян, що означало кінець осінніх хороводів, початок зимових посиденьок. Вважалося, що Сварог покриває Землю полеглим листом і кличе Світлих Богів на Небо (на Сваргу). Із запровадженням християнства це свято стало відзначалося на честь пресвятої Богородиці та її чудесної плати.

У народній традиції цього дня відзначалася зустріч Осені з Зимою, і корінням це свято сягає дуже глибоко. Саму назву народні вірування пов'язували з першим інеєм, який «покривав» землю, вказуючи на близькість зимових холодів.

День Покрови збігався з повним закінченням польових робіт та серйозною підготовкою до зими. Приблизно з цих днів починали топити в хатах: починали працювати пряхи та ткаля.

Вважалося, що у цей день Домовий спати укладається, і у зв'язку з цим був пов'язаний ритуал «Запікання кутів». Домовика просили зберігати тепло будинку взимку, пекли спеціальні «млинці» — млинці невеликого розміру, а перший млинець ділили на чотири частини і розносили по кутах хати як підношення, щоб дух будинку був ситий і спокійний.

Дівчата ж просили Ладу про заміжжя (під час християнства стали просити Богородицю). Саме з цього дня розпочиналися регулярні дівочі посиденьки.