Святитель Тихон ( в миру Василь Іванович Беллавін ) народився ( 19 ) 31 січня 1865 року. З ранніх років батько брав хлопчика з собою на службу, і любов до храму стала невід'ємною частиною його життя. Освіта він отримав в духовному училищі рідного міста, а потім в Псковській Семінарії і Петербурзької Духовної Академії.
У 1888 році Василь Беллавін закінчив академію і був направлений в псковську семінарію викладати догматику, моральне богослов'я і французьку мову. У 1891 році молодий учитель прийняв постриг з ім'ям Тихон на честь святителя Тихона Задонського. Висвячений в сан ієромонаха він через рік був переведений в Холмську семінарію, де був призначений інспектором.
У грудні 1898 єпископ Тихон був призначений на Алеутско-Американську кафедру, яка перебувала в Сан-Франциско. У 1905 році святитель Тихон був зведений в сан архієпископа, а через два роки після цього переведений на одну з найпочесніших в Росії кафедр — Ярославську.
У 1913 році архієпископа Тихона перевели в Литовську єпархію — в Вільно. Тут владику застала війна. За розпорядженням Святійшого Синоду архієпископ Тихон переїхав до Москви, привізши з собою мощі святих Віленських чудотворців, але незабаром з Москви перебрався ближче до своєї пастви, майже на лінію фронту. Після лютневої революції разом з іншими архіпастирями архієпископ Тихон був звільнений обер-прокурором В.Н. Львовим з Синоду.
У 1917 році святий Тихон був обраний волевиявленням церковного народу на Московську єпархіальну кафедру, після чого Синод удостоїв його сану митрополита, а незабаром він був зведений на відновлений патріарший престол.
У першому зверненні до всеросійської пастви Патріарх Тихон характеризував пережиту країною епоху як « дружину гніву Божого »; в посланні ( 19 січня ) 1 лютого 1918 року ним виражені архіпастирська заклопотаність становищем Церкви, осуд кривавих заворушень. Влітку 1921 року, після жахів громадянської війни, російський народ спіткало ще одне лихо: голод.
У лютому 1922 року патріарх Тихон закликав церковні поради жертвувати дорогоцінні церковні прикраси, якщо тільки вони не мають богослужбового вживання. Однак, 23 лютого ВЦВК видав декрет про вилучення церковних цінностей на потреби голодуючих. Патріарх відреагував на декрет новим посланням до пастви, в якому заявив про неприпустимість вилучення священних предметів, « вживання яких не для богослужбових цілей забороняється канонами Вселенської Церкви ».
У різних містах країни були порушені кримінальні справи. Священнослужителі звинувачувалися в покорі своєму Патріарху, в оголошенні його Відозви, в спробах домовитися з владою про заміну грошовим викупом видачі церковних святинь, а іноді і в тому, що, не витримуючи блюзнірського поведінки в храмах агентів влади, які давали можливість собі самі непристойні форми наруги над святинями, вони не залишалися до нього байдужими.
У роки громадянської війни в середовищі духовенства відбулося розшарування: з'явилися обновленческие угруповання, які закликали до революції в Церкві. Даючи відсіч антиканонічно модерністським зазіханням, патріарх Тихон в посланнях до пастви підкреслював неприпустимість богослужбових нововведень. У травні 1922 року патріарх був поміщений під варту в Донському монастирі, а в червні 1923 року він був звільнений.
У цей період, в результаті руйнівних дій розкольників-оновленцев, церковне управління виявилося обезголовленим: багато архієреї були вигнані з кафедр, більшість храмів захоплено обновленцами, церковний народ переможений в сум'яття. Після звільнення патріарх Тихон звернувся до пастви з посланням, заявивши, що « Російська Православна Церква аполітична і не бажає ... бути ні білої, ні червоною Церквою. Вона повинна бути і буде Єдиною, Соборною, Апостольською Церквою ».
У квітні 1924 року патріарх видав нове, короткий, але змістовне Послання, що викриває тяжкі злочини вождів обновленческого розколу. У цьому Посланні на підставі церковних канонів і від імені Російської Православної Церкви патріарх піддав обновленцев канонічному забороні і підтвердив, що вони, надалі до каяття, знаходяться поза спілкуванням з Церквою.
5 квітня 1925 року Святіший Тихон служив свою останню літургію в церкві Великого Вознесіння на Нікітській.
7 квітня 1925 року, в день Благовіщення Пресвятої Богородиці, патріарх Тихон преставився до Господа. У 1989 році Архиєрейським Собором Руської Православної Церкви, святитель Тихон, патріарх Московський і всієї Росії, було зараховано до лику святих.