Іван Купала (07/07)





Купальські обряди, що здійснюються напередодні свята («ніч напередодні Івана Купали»), складають складний обрядовий комплекс, що включає: збирання трав і квітів, плетіння вінків, прикраса зеленню будівель, розпалювання багать, знищення опудала, перестрибування через багаття або через букети зелені, водою, ворожіння, відстеження відьми, нічні безчинства.

Іван Купала чи Купайла — з найдавніших часів відомий у слов'ян як свято Сонця, зрілості літа та зеленого косу. Люди опоясувалися перев'язями із квітів, на голову одягали вінки з трав. Водили хороводи, співали пісень. Літні люди за допомогою тертя сухих паличок добували «живий вогонь», розводили багаття, в середину яких ставили жердину з укріпленим на ньому палаючим колесом — символом сонця. Купальські свята відбувалися за язичництва на честь Бога Сонця, дружиною якого була світлоносна Заряда, червона дівчина.

Після переходу на новий стиль свято Івана Купала припадає на 7 липня, точніше у ніч на 7 липня. Деякі європейські країни відзначають Іванів день або День святого Івана (подібність до Івана Купали) за старим стилем, у дні літнього сонцестояння.