Чи не найстародавнішим із днів незалежності, що відзначаються нині, вважається швейцарський День конфедерації (нім. Schweizer Bundesfeiertag, фр. Fête nationale suisse), який святкують щороку 1 серпня.
Він встановлений на згадку про події, яка відбулася цього дня в 1291 році, коли три лісові кантони (кантон — окрема держава, з самостійними народними зборами та виконавчою владою) — Унтервальден, Урі та Швіц — оголосили про вічний альянс та союз. Документ фактично був не лише Декларацією незалежності, а й договором про взаємну оборону — через можливу агресію з боку Священної Римської імперії.
Згодом до «вічного союзу» приєднувалися інші кантони. Їм ніхто не перешкоджав, однак, формально визнання Швейцарії відбулося лише у 1648 році, коли її незалежність від Священної Римської імперії була офіційно підтверджена Вестфальським договором.
Офіційним святом Швейцарії 1 серпня було оголошено лише у 70-х роках 19 століття. 1994 року його було оголошено офіційним неробочим днем.
1 серпня багато людей прикрашають свої будинки, федеральними та муніципальними прапорами, а перші особи держави виступають з урочистими промовами. Діти та дорослі радіють у передчутті феєрверків, лампіонів та багать на вершинах гір, що є поряд з урочистими промовами атрибутами свята.
Традиція запалювати багаття на вершинах гір сягає корінням у Середньовіччі, коли вздовж територіальних кордонів споруджувався ланцюг сторожових пагорбів, на вершинах яких при наближенні ворога запалювалися сигнальні багаття. Згідно з легендою, ці багаття, що горіли на горах між Женевським і Більським озерами, відлякали «варварів», які пробиралися на цю територію. Побачивши відблиски на мерехтливій поверхні води, вони подумали, що опинилися на краю Землі, і що дорога йде прямо в Небеса.