Державна мова Киргизстану — киргизька. День державної мови відзначається в країні щорічно 23 вересня, згідно з Указом Президента Республіки від 22 вересня 2009 року УП № 358, на честь ухвалення цього дня 1989 року Верховною радою Киргизької РСР закону «Про державну мову Киргизької РСР».
Цим документом за киргизькою мовою було закріплено статус державної, а також визнавалося що:
У Киргизькій РСР забезпечується вільний розвиток мов інших національностей, що у республіці.
У Киргизькій РСР кожен громадянин має право вільного вибору мови спілкування.
Статтею 16 цього закону передбачалося, що місцеві органи державної влади та управління на території компактного проживання національних груп (узбеки, таджики, німці, дунгані, уйгури та інші) поряд з державною мовою мають право застосовувати їхню рідну мову. Особам, які не володіють цими мовами, забезпечується відповідний переклад.
Прийняття Закону «Про державну мову Киргизької РСР» зробило великий внесок у подальший розвиток киргизької мови, сприяло підняттю національної самосвідомості киргизького народу, підвищенню престижу державної мови.
Киргизька мова — мова киргизько-кипчацької підгрупи, за іншим визначенням — східно-хунської гілки тюркських мов. У ньому розрізняють три діалекти: північний (основна база сучасної літературної мови), південно-східний та південно-західний.
В історії киргизької мови виділяють три періоди: давньокиргизька (8-9 століття), середньокиргизька (10-15 століття) та новокиргизька (з 15 століття). В рамках останнього виділяють чотири етапи: з 15 до середини 18 століття, коли киргизькі племена, перебуваючи на півдні Киргизстану, зберігали тісні зв'язки між собою (арабо-персизми цієї епохи відрізняються однорідною адаптацією); з середини 18 століття до Жовтневої революції 1917 року, коли діалектні розбіжності поглибилися; радянська, коли з консолідацією нації формується єдина національна мова киргизів; пострадянський період, визначальною тенденцією якого є бурхливий розвиток національної мови на народній основі за одночасного масового запозичення лексики з англійської та інших західних мов.
Киргизька мова має глибокі та багаті народно-поетичні традиції, її історія пов'язана з місцевою давньотюркською та давньокиргизькою рунікою та писемними пам'ятками східнотюркського варіанту тюрки. З перемогою єнісейських киргизів над Уйгурським каганатом у 840 році пов'язують початок становлення колосального за обсягом киргизького епосу «Манас», для виконання якого знадобилося б 6 місяців. Ім'я головного героя епосу асоціюється із мавзолеєм Манаса (14 століття) на річці Талас. Крім нього, киргизькою мовою створені дастани — народні поеми «Кедейхан», «Курманбек», «Ер Тоштюк», «Джаниш-Баїш», «Ер Табилди», «Саринджі та Бокой», «Олджобай та Кішимджан.
Письмова літературна традиція спирається на творчість акинів Калігула та Аристанбека (19 століття), Токтогула Сатилганова (1864-1933), Баімбета Абдрахманова — Тоголока Молдо (1860-1942) та їх послідовників. Основи киргизького мовознавства заклали видатні тюркологи Ігор Батманов (1906-1969) та Костянтин Юдахін (1890-1975).
У саме свято в Киргизстані проходять різні культурні та просвітницькі заходи.