Свято Усікнення глави Пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна присвячене спогаду події, описаної євангелістами Матвієм (Мт. 14:1-12) та Марком (Мк. 6:14-29).
Святий Іоанн Хреститель був ув'язнений Іродом Антипою, правителем Галілеї, тому що відкрито викривав Ірода за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно співмешкав з Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа.
У день свого народження Ірод влаштував бенкет вельможам, старійшинам і тисячальникам. Дочка Іродіади Саломія танцювала перед гостями та потрапила Іроду. На подяку дівчині він поклявся дати все, чого вона не попросить, навіть до половини свого царства. Танцівниця за порадою своєї злісної матері Іродіади просила дати їй одразу ж на блюді голову Іоанна Хрестителя.
Ірод засмутився. Він боявся Божого гніву за вбивство пророка, якого сам раніше слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Але через гостей та необережну клятву він наказав відрубати голову святому Іоанну і віддати Саломії. За переказами, уста мертвого розділу проповідника покаяння ще раз відкрилися і промовили: "Іроде, не повинно тобі мати дружину Пилипа, брата твого". Саломія взяла блюдо з главою святого Іоанна і віднесла своїй матері.
Шалена Іродіада виколола мову пророка голкою і закопала його святий розділ у нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Іродова Хузи, поховала святу голову Іоанна Хрестителя в глиняній посудині на горі Олеонській, де Ірод мав власну ділянку землі (набуття чесного розділу святкується 9 березня за новим стилем).
Святе тіло Іоанна Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні та поховали в самарійському місті Севастії, там, де сталося злочин. Після вбивства святого Іоанна Хрестителя Ірод продовжував правити ще деякий час.
Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою та Саломією ще за їхнього земного життя. Саломія, переходячи взимку річку Сікоріс, провалилася під кригу. Лід стиснув її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її була над льодом. Подібно до того, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, виробляла безпорадні рухи в крижаній воді. Так вона висіла доти, доки гостра крига не перерізала її шиї. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Іоанна Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки рушив військо проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод зазнав гніву римського імператора Кая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий у ув'язнення до Галії, а потім до Іспанії. Там вони були поглинені землею, що розверзлася.
Відзначати день мученицької кончини Іоанна Хрестителя розпочали його учні.
У 362 році за наказом імператора Юліана Відступника язичники розкрили могилу Іоанна Хрестителя і спалили його останки, проте християнам вдалося придбати частину цих останків і переправити їх до Олександрії, де вони зберігаються і донині як найбільша святиня.
На згадку про усічення глави святого Іоанна Хрестителя Церквою встановлено свято і суворий піст, як вираження скорботи християн про насильницьку смерть великого Пророка.
Цього дня проводиться також вшанування покійних воїнів.