Апостоли Петро і Павло особливо шануються як учні Ісуса Христа, які після смерті та воскресіння Христа почали проповідувати та поширювати вчення євангелії по всьому світу.
Свято святих апостолів Петра та Павла (Feast of SS). Peter and Paul), що відзначається 29 червня, спочатку був запроваджений у Римі, єпископи якого за вченням Західної Церкви вважаються наступниками апостола Петра, а потім поширився і в інших християнських країнах. У низці країн він є державним святом.
Петро (початкове ім'я Симон) займався риболовлею і був покликаний Ісусом Христом в апостоли разом з братом Андрієм. Петро отримує призначення стати «підставою» церкви Христа, йому вручаються ключі небесного царства. Згідно з вченням Римо-католицької церкви, це назва (і особливо слова про «ключі від Царства Небесного») вказує на те, що Петру була вручена реальна влада та юридичні повноваження, і що ці повноваження — через те, що церква існуватиме до кінця часів, — мають бути передані його наступникам. Петро був першим з апостолів, кому Христос явився після свого воскресіння. Після смерті Христа Петро займався проповідницькою діяльністю.
У Католицькій Церкві згідно з положенням Петра як «глави апостолів» і наступника Христа існує вчення про примат Римського папи як єдиного глави церкви.
Павло (до хрещення Савл), перший із християнських письменників, чиї твори дійшли до нас, і найавторитетніша постать в історії християнської думки. Його погляди зіграли величезну роль формуванні християнства як самостійної релігії.
Павло народився у малоазійському місті Тарс у фарисейській родині. Ревнитель єврейського закону Савл жорстоко переслідував християн, вважаючи, що це шкідливе єретичне вчення. Зазнавши чудесного бачення на шляху до Дамаску, Савл приймає хрещення і стає шаленим проповідником християнства серед язичників. Павло вважається церквою як першопрестольний апостол. Церква приписує йому 14 послань, включених до Нового Завіту.
Обидва апостоли прийняли мученицьку смерть за віру Христову одного дня (67 рік н.е.) у Римі. Павло, як римський громадянин, «усічений мечем» (тобто обезголовлений), Петро розіп'ятий. Оскільки він вважав, що не вартий бути розіп'ятим на хресті, як Спаситель, його, на власне прохання, розіп'яли «стремглав» (тобто вниз головою). Він був похований на Ватиканському пагорбі, і над місцем його поховання зараз розташований головний вівтар собору святого Петра.
Православна церква вшановує апостолів Петра та Павла 12 липня.