Свято Богоявлення (грец. Θεοφάνια), нарівні з Великоднем та П'ятидесятницею, є найдавнішим християнським святом. Присвячений він народженню Ісуса Христа та подіям, що супроводжували його, і святкується Римо-католицькою церквою 6 січня. Більш давня назва цього свята — Явище (грец. Επιφάνια — Епіфанія).
У церковний календар свято Богоявлення увійшло в середині 2 століття і спочатку відзначалося разом із Різдвом Христовим (Вірменська Церква і досі дотримується цієї традиції) та з Хрещенням Ісуса в Йордані. У 4 столітті святкування Різдва католицькою церквою було перенесено на 25 грудня, а біля свята Богоявлення збереглася колишня дата — 6 січня.
Надалі сенс свята у православ'ї та католицизмі набув різного значення. Так, у православ'ї свято Богоявлення дедалі більше пов'язувалося за змістом із Хрещенням, а католицизмі — з євангельськими подіями після Різдва, головним чином, поклонінням волхвів. Хрещення святкується в неділю після Богоявлення.
І в даний час у католиків центральним змістом свята Богоявлення є церковна оповідь про поклоніння немовляті Ісусу язичницьких королів — магів Каспара, Мельхіора та Валтасара, які прийшли з дарами до Віфлеєму. Тому свято Богоявлення отримало також назву Festum magorum (Свято волхвів) або Festum regum (Свято царів).
На згадку про явище Христа язичникам і поклоніння трьох королів у костелах відбуваються подячні молебні: Христу як цареві приноситься в жертву золото, як богу — ладан, як людині — мирра.
Святкування Богоявлення включає відвідування урочистої меси в костелі та сімейну вечерю після опівночі біля каміна з «різдвяним поленом». За західною традицією в день Богоявлення в церквах відбувається освячення ладану та крейди, яким віруючі пишуть біля входу до своїх домівок початкові літери імен волхвів: «К+М+В». Вірять, що ці літери відганяють злі сили та злі помисли від дому та від благополуччя сім'ї, яка живе в ньому. Крейда зберігається весь рік, як і вода у православних. Досі зберігається традиція палити багаття — «епіфанські вогні», що висвітлюють «шлях волхвів».