У 1582 році у царя Іоанна IV (Грозного) народився син — майбутній святий благовірний царевич Димитрій Углицький (Московський). У царювання Феодора Іоанновича, коли фактично правителем Російської держави був його швагер — боярин Борис Годунов, царевич Димитрій разом з матір'ю, царицею Марією Феодорівною, був вилучений з Двору в місто Углич.
Бажаючи позбавитися законного спадкоємця російського трону, Борис Годунов став діяти проти царевича, як проти особистого ворога. Спочатку він намагався обмовити юного спадкоємця престолу, розпустивши брехливі чутки про його уявну незаконну народженість. Потім поширив нову вигадку, що ніби Димитрій успадкував суворість Государя батька свого. Оскільки ці дії не принесли бажаного, то підступний Борис наважився занапастити царевича. Спроба отруїти Димитрія не мала успіху: смертоносне зілля не шкодило юнакові. Тоді лиходії зважилися на явний злочин.
У суботній день 28 травня 1591 року, коли юнак гуляв з годувальницею у дворі, підіслані вбивці по-звірячому зарізали царевича.
Царевича Димитрія було поховано в Угличі, у палацовому храмі на честь Преображення Господнього. Безліч чудес і зцілень почало відбуватися біля його гробниці, особливо часто зцілювалися хворі на очі.
Перенесення святих мощей благовірного царевича Димитрія з Углича до Москви відбулося 16 червня 1606 року.
Заохоченням до цього було бажання, за висловом царя Василя Шуйського, «уста брехливі загородити і очі невіруючі засліпити дієсловом, як живий уникнений (царевич) від убивчих дланей», зважаючи на появу самозванця, який оголошував себе справжнім царевичем Димитрієм. Святі мощі були урочисто перенесені і покладені в Архангельському соборі Московського Кремля, «в боці Іоанна Предтечі, ідеож батько і брати його».