16 листопада 1995 року держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів толерантності. У 1996 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-членам щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний день, присвячений терпимості (International Day for Tolerance), приурочуючи до нього відповідні заходи, орієнтовані як на навчальні заклади, так і на широку громадськість.
Декларація принципів терпимості проголошує, що всі люди за своєю природою різні, але рівні у своїх перевагах та правах. Згідно з документом, толерантність означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур світу, форм самовираження та способів проявів людської індивідуальності. На державному рівні толерантність вимагає справедливого та неупередженого законодавства, дотримання правопорядку та судово-процесуальних та адміністративних норм. Терпимість також вимагає надання кожній людині можливостей для економічного та соціального розвитку без дискримінації. У боротьбі з нетерпимістю закони потрібні, але в окремих випадках недостатні.
Найбільш ефективним засобом запобігання нетерпимості є, згідно з декларацією, виховання, яке починається з навчання людей тому, в чому полягають їхні спільні права та свободи, щоб забезпечити здійснення цих прав та заохочення прагнення до захисту прав інших.
Не меншу роль відіграє освіта. Нетерпимість сягає корінням у невігластво і страх. Нетерпимість також тісно пов'язана з перебільшеним почуттям власної гідності та гордості, чи то особистої, національної чи релігійної. Ці поняття закладено у процес навчання та пізнаються з дитинства. Тому більше уваги слід приділяти освіті. Необхідно докладати зусиль для навчання дітей таким поняттям, як права людини та інший спосіб життя.
Організація Об'єднаних Націй віддана зміцненню терпимості шляхом поглиблення взаєморозуміння між культурами та народами. Ця нагальна потреба лежить в основі Статуту ООН та Загальної декларації прав людини. Вона ще більш актуальна в нинішню епоху посиленого та насильницького екстремізму, поширення радикалізму та розширення конфліктів, однією з відмінних рис яких є повна зневага до людського життя.
В останні роки спостерігалося різке зростання кількості випадків прояву нетерпимості, екстремізму та насильства у всьому світі. Цю тенденцію, що викликає тривогу, частково підживлює зростаюча тенденція до визначення відмінностей з точки зору самобутності, а не з точки зору думок або інтересів.
В результаті, окремі люди та цілі громади стають об'єктами насильства та жорстокості лише через їхню етнічну, релігійну, національну чи іншу самобутність. Такі загрози, чи то широкомасштабний геноцид, чи щоденне приниження через упередження, повинні викликати тривогу у кожної людини.
Кожен із нас має прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми повинні бути завжди готові усувати стереотипи та спотворені уявлення та виступати на захист жертв дискримінації.
Важливо пам'ятати, що різноманіття, втілене у думках, віруваннях та діях, є цінним даром, а чи не загрозою. Необхідно прагнути творення більш терпимих громад, у яких укорениться цей основний ідеал.
У 1995 році на ознаменування Року ООН, присвяченого терпимості, та 125-ї річниці від дня народження Махатми Ганді (яка відзначалася у 1994 році), ЮНЕСКО заснувала Премію імені Маданжита Сінгха (індійського художника, письменника та дипломата) за заохочення терпимості та ненасильства, яка присуджується за активну діяльність у науковій, художній, культурній чи комунікаційній галузях, спрямовану на створення атмосфери терпимості та ненасильства.
Премія присуджується раз на два роки, і її вручення присвячене Міжнародному дню терпимості. Премія може бути присуджена установам, організаціям або окремим особам за значний внесок та ефективну діяльність із утвердження терпимості та ненасильства. Так, у 2014 році лауреатами Премії стали активісти, які відстоюють права людини, Ібрагім Аг Ідбалтанат (Малі) та Франсіско Хав'єр Естевес Валенсія (Чилі), у 2016 році премією було нагороджено російського Федерального науково-методичного центру в галузі психології та педагогіки толерантності. У 2018 році премії були удостоєні канадський режисер Манон Барбо та кенійська НУО «Ініціатива співіснування». У 2020-му — Центр з врегулювання конфліктів (Centre Résolution Conflits) з Демократичної Республіки Конго, який отримав визнання за свою роботу із захисту прав людини, за свою невпинну відданість справі порятунку дітей-солдат у лавах бойовиків, а також за їхню реабілітацію та реінтеграцію до їхніх рідних громад. У 2022 році лауреатом премії стала Франка Ма-іх Сулем Йонг із Камеруну, президент НУО #Afrogiveness та позитивної молоді Африки.
Листівка «16 листопада — Міжнародний день, присвячений терпимості» Розповідь «Ненависть»