Святкування Успіння Пресвятої Богородиці (Assumption of Mary) присвячене спогаду про смерть Божої Матері Марії та Її тілесного піднесення на небеса. Це свято в католицькій церкві має статус урочистостей (вищий ступінь в ієрархії католицьких свят) і відзначається щорічно 15 серпня.
На Сході та Заході він має різні назви. Греки називали його «Koimesis» — «Занурення в сон» (від церковнослов'янського — успіння). На Заході закріпилася латинська назва «Assumption» — «взяття», «прийняття», тому серед російських католиків латинського обряду використовується поряд з усталеним в російській традиції «Успінням» назва «Взяття Пресвятої Діви Марії в небесну славу.
Ранні християнські пам'ятки містять різні і часто суперечливі відомості про те, де і як довго жила Богоматір після закінчення земного життя Христа.
Також неточні відомості про смерть та поховання Богородиці. У більшості текстів згадується наступний сюжет: після піднесення Ісуса Христа на небо Діва Марія жила в Єрусалимі під опікою та турботою Іоанна Богослова, творила молитви в очікуванні зустрічі з Сином. За три дні до смерті Діви Марії до Неї з'явився архангел Гавриїл і сповістив про швидкий перехід до блаженного успіння. Вона закликала всіх апостолів, щоб з ними попрощатися.
За бажанням Богоматері Її тіло було поховано в Гефсиманії біля Єрусалиму, між могилами батьків та Йосипа Обручника. Через три дні до могили прийшов апостол Хома, який був відсутній в Єрусалимі в день її смерті, але замість тіла Діви Марії в гробниці були троянди.
Тілесне взяття Богородиці на небеса, як і її свобода від первородного гріха, є догмою католицького віровчення. І хоча в її успінні люди вірили протягом століть, офіційно цей догмат був оформлений лише 1950 року.
Як і інші свята шанування Богородиці, цього дня для віруючих обов'язковим є відвідування меси та здійснення молитов.
У деяких країнах Західної Європи цей день є національним святом та вихідним.
Російська Православна Церква відзначає свято Успіння Пресвятої Богородиці та Приснодіви Марії за новим стилем — 28 серпня.