Мета цієї дати — наголосити на необхідності допомагати людям, які страждають на невиліковне захворювання, і підвищувати рівень їхнього життя. Адже чисельність дітей, які страждають на аутизм, висока у всіх регіонах світу і має величезні наслідки для дітей, їхніх сімей, громад та громад.
Передбачається, що день 2 квітня спеціалізовані державні та громадські організації повинні присвячувати поширенню інформацію про це захворювання —, наприклад, проводити лекції або випускати буклети.
Також у рамках Дня, який щороку присвячений певній темі, проводяться конференції, де обговорюються стратегії та підходи щодо питань опіки, незалежності та правоздатності людей, які живуть із аутизмом.
Аутизм — це постійне порушення розвитку нервової системи, яке проявляється протягом перших трьох років життя і не залежить від статі, расової приналежності або соціально-економічного статусу.
Це захворювання діагностується за наявності трьох симптомів: нестачі соціальних взаємодій, порушеної взаємної комунікації, обмеженості інтересів і репертуару поведінки, що повторюється. Приклади опису цих ознак можна знайти в історичних джерелах, що з'явилися задовго до введення терміна «аутизм». Наприклад, у записах застільних розмов Мартіна Лютера міститься згадка дванадцятирічного хлопчика, можливо, хворого на важку форму аутизму. Простежуються симптоми хвороби і в описах «дикого хлопчика з Аверона» — Мауглі 18 століття, який мешкав у французьких лісах і потрапив до людей віком 12 років.
Нині у світі найбільш широко визнана статистична оцінка людей із розладом аутичного спектра (РАС) становить приблизно 1% населення. За даними ВООЗ, щороку кількість дітей з аутизмом зростає на 13%. Причини РАС досі досліджуються, серед основних називаються генетичні та екологічні, тобто спадковість та вплив навколишнього середовища.
Сам термін «autismus» був придуманий швейцарським психіатром Ейгеном Блейлером в 1910 при описі симптомів шизофренії. В основу цього неолатинізму, що означає «ненормальне самолюбування», він поклав грецьке слово «ауто» («сам»), маючи намір підкреслити «відхід пацієнта у світ власних фантазій, будь-який зовнішній вплив на який сприймається як нестерпна настирливість.
Але, за умови належної підтримки, врахування потреб та доброзичливого ставлення, люди, які страждають на це неврологічне відхилення, можуть користуватися рівними можливостями та повноправно та продуктивно брати участь у житті суспільства.
У резолюції ООН наголошується, що протягом усієї своєї історії організація приділяє особливу увагу покращенню добробуту інвалідів, у тому числі дітей із труднощами у розвитку. Так, у 2008 році набула чинності Конвенція про права інвалідів, яка підтвердила фундаментальні засади загальних прав для всіх.
• стаття «Аутизм: причини нервових зривів»