День Хіросіми, відомий ще як Всесвітній день боротьби за заборону ядерної зброї відзначається щорічно 6 серпня.
Пам'ятна, важка дата забирає нас до історичних подій серпня 1945 року, пов'язаних із Другою світовою війною.
Створення атомної бомби в США та перше випробування цього виду зброї масової поразки на полігоні в Нью-Мексико в липні 1945 року започаткувало новий етап у житті людства. Відтепер ніхто не міг бути застрахований від всеруйнівної сили нової зброї та жахливих наслідків її застосування.
Фатальна риса була проведена 6 серпня 1945 року, коли схвалений наприкінці липня президентом США Гаррі Труменом наказ про бомбардування японських міст був виконаний. Першою жертвою стало місто Хіросіма. Роль літака-носія виконував бомбардувальник Б-29 «Енола Гей». Разом з ним з аеродрому на Маріанських островах у повітря піднялися три літаки, що виконували функції розвідників погодних умов, а також літак з реєструючою апаратурою для запису параметрів вибуху і бомбардувальник з фотоапаратурою, що прямував на відстані, завдання якого входило фотодокументування наслідків бомбардування.
Бомбардування мало не стільки військовий характер, скільки було випробуванням нового виду зброї, а також відігравало роль козирної карти в умовах політичного протистояння між країнами, що ставало вже очевидним і наростало, поки що були союзниками з антигітлерівської коаліції.
Бомбардування міста спочатку мало на увазі величезну кількість жертв серед цивільного населення. Під час Другої світової війни прихильники масованих нальотів на міста Німеччини та Японії з використанням запальних бомб у середовищі командування ВПС США та Великобританії відкрито заявляли про те, що метою бомбардувань є не лише знищення військової інфраструктури, а й психологічний вплив на громадянське населення з метою зламати дух до опору. Тобто командування ВПС, а також політичне керівництво цих держав схвалювали по суті способи ведення війни, які підпадали під заборони багатьох міжнародних конвенцій.
Бомбардування німецькою авіацією міст Великобританії, СРСР, а також японською авіацією міст Китаю засуджувалися світовою спільнотою, проте насправді аналогічні способи ведення війни ще більш грандіозних масштабах застосовувалися і союзниками проти Німеччини та Японії.
По суті, атомне бомбардування Хіросіми стало випробуванням нової зброї на людях, причому переважно на цивільному населенні, та проведеному у цинічній формі. Авіація не просто здійснила бомбардування, а проводила запис її наслідків та сам процес, включаючи реєстрацію всіх параметрів вибуху.
Ефект, як і очікувалося, був жахливим. Скинута о 8:15 з висоти 10000 метрів бомба «Малюк» вибухнула на висоті близько 600 метрів. Більшість житлових кварталів міста була будівлі з дерева. Вражаючі чинники вибуху, по суті, стерли місто з землі. Від первинних факторів (ударна хвиля і світлове випромінювання), що викликали руйнування практично всіх будівель у радіусі чотирьох кілометрів від епіцентру вибуху, миттєво загинуло понад 80 тисяч людей, близько 12 тисяч зникли безвісти, близько 160 тисяч отримали поранення і зазнали радіоактивного опромінення. Люди буквально були спалені або розчавлені під уламками будівель від впливу ударної хвилі, світлового випромінювання і пожеж, що виникли слідом за ним.
Вогнища пожеж, що спалахнули, в результаті вітру утворили вогненний шторм, в результаті якого з 90 тисяч будівель згоріло близько 62 тисяч. Від наслідків вибуху, зокрема від променевої хвороби, вже до кінця 1945 року кількість загиблих зросла і за даними становило понад 150 тисяч жителів. Сила світлового випромінювання була такою великою, що залишала на стінах силуети людей, що згоряли.
Трагедія Хіросіми та ефект від атомного бомбардування, зареєстрований та знятий американськими ВПС, здавалося б, мав змусити командування ВПС та керівництво США усвідомити масштаби трагедії та не повторювати подібне. Проте вже за три дні вони знову підняли в повітря авіацію та повторили атомне бомбардування. Цього разу жертвою стало місто Нагасакі. 9 серпня бомба «Товстун», скинута над містом об 11 годині ранку, забрала життя ще 73 тисячі людей безпосередньо в момент вибуху і близько 35 тисяч – згодом від отриманих ран і променевої хвороби.
В офіційних документах навіть з'явився термін «хібакуся» (hibakushya) —, який постраждав від бомбардування. Хібакуся перетворилися на касту недоторканних, стали «атомними паріями». Їм важко було влаштуватися на роботу, налагодити своє особисте життя: кому потрібен чоловік чи дружина, у шлюбі з яким можуть народитися діти, схильні до страшних хвороб? Серед тих, хто пережив атомні бомбардування, в 16 разів більше помирало від лейкемії, ніж у середньому по країні, і майже в 8 разів більше страждало на інші ракові захворювання.
Точних даних про загиблих немає досі, проте навіть за приблизними підрахунками жертвами бомбардувань стали близько 300 тисяч людей, а ще близько 200 тисяч зазнали радіоактивного опромінення. Число жертв атомних бомбардувань продовжувало зростати щороку від наслідків променевої хвороби. Медики стверджують, що навіть у наші дні луна атомних бомбардувань продовжує позначатися на здоров'ї людей, забираючи багатьох із життя, або калічаючи їхнє здоров'я.
Через 10 років після завершення війни та на згадку про трагедію Хіросіми 6 серпня 1955 року це місто прийняло Першу Міжнародну конференцію за заборону атомної та водневої зброї.
День Хіросіми – пам'ятна, жалобна дата, що відзначається щорічно в Японії та по всьому світу. Підготовка до неї починається задовго, проведеним щорічно «Маршем світу», коли з різних префектур Японії у бік Хіросіми рухаються люди. Закінчується марш у центрі міста. У Хіросімі проходять церемонії пам'яті, хвилина мовчання, покладання вінків і квітів до меморіалу, спорудженого в центрі міста на згадку про сотні тисяч живцем спалених у пеклі атомного шторму людей. Тут, у центрі міста збережено ділянку з руїнами, що залишилися після атомного вибуху, а також розбито Парк Миру, в якому встановлено пам'ятник жертвам бомбардування. Він являє собою бетонний намет, що ніби вкриває загиблих. Під склепінням намету встановлена пам'ятна вапняна плита з написом: «Спіть спокійно, помилка не повториться». Під плитою знаходиться скринька з іменами загиблих. Біля пам'ятника знаходиться Меморіальний музей світу, в якому представлена наочна експозиція з фотоматеріалами, восковими скульптурами, що демонструє страх бомбардування, безпорадність простих громадян, їх муки від отриманих поранень і опіків.
Тут же, у парку, відкритому в 1954 році встановлено і пам'ятний поминальний дзвін, удари в який закликають увесь світ згадати загиблих і зробити все, щоб запобігти повторенню катастрофи. Дзвін світу був подарований владою Хіросіми у 1985 році та місту-побратиму Волгограду (Росія). Цей дзвін висить у музеї-панорамі «Сталінградська битва». Щороку о 8:15 у Волгограді тричі вдаряють у цей дзвін на згадку про жертви атомного бомбардування.
Хіросіма стала символом пережитого страху застосування ядерної зброї та боротьби за мир, а День Хіросіми став іменуватися Всесвітнім днем боротьби за заборону ядерної зброї.
Щороку цього дня у багатьох країнах світу проходять численні акції «проти» ядерної зброї та «за» світ у всьому світі. Заходи, що проводяться в річниці атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі, нині спрямовані на те, щоб нові покоління могли зрозуміти весь жах, пережитий жертвами атомної катастрофи.