День мобілізації проти загрози ядерної війни (International Mobilization Day against Nuclear War) відзначається в усьому світі в річницю прийняття Делійської декларації, основною метою якої є заклик до припинення гонки ядерних озброєнь, скорочення та подальшої поступової ліквідації ядерних арсеналів країн світу та усунення самої загрози ядерної війни.
Делійську декларацію було прийнято 29 січня 1985 року в столиці Індії Нью-Делі на нараді глав держав та урядів кількох країн – Індії, Греції, Мексики, Аргентини, Танзанії та Швеції, які стали першими країнами, які підписали цей документ. Саме з моменту прийняття цієї декларації про принципи вільної від ядерної зброї та ненасильницького світу та веде свою історію сьогоднішнє свято.
Наслідки ядерних вибухів, як для окремої країни, так і для всієї планети катастрофічні. Адже навіть на сьогоднішній день можливості захисту від них дуже обмежені, а тих, хто опиниться в епіцентрі вибуху, взагалі неможливо врятувати. Радіація завдасть непоправної шкоди, як природі, так і життєдіяльності та здоров'ю людей. Все це може призвести до пожеж та епідемій, голоду та мародерства... Підвищені дози радіації призводять до зростання ракових захворювань у людей, патологій у новонароджених, генетичних мутацій. А в результаті великомасштабної ядерної війни відбудеться кліматична катастрофа, і важко навіть уявити, що десь на Землі вціліє хоч якась людська спільнота.
В даний час багато країн світу мають на своєму озброєнні ядерну зброю, але застосування її заборонено. Це пов'язано з сумними подіями 1945 року, коли на японські міста Хіросіма та Нагасакі було скинуто дві бомби, які забрали багато життів, а наслідки цих подій відбиваються досі. І хоча тоді ядерна зброя вперше і востаннє за всю світову історію використовувалася у військових діях, але всі наступні десятиліття міжнародна дипломатія і військова стратегія держав перебували під сильним впливом планів ведення можливої ядерної війни, що розроблялися. А створення нових видів ядерної зброї залишає питання ядерної загрози для багатьох держав однією з найактуальніших тем міжнародної дипломатії і сьогодні.
Купол Гембаку в Хіросімі – пам'ять про страшну трагедію (Фото: Jaruek Chairak, за ліцензією Shutterstock.com)
Дві великі світові держави – СРСР та США – ще 1953 року домовилися про мораторій на випробування ядерної зброї в атмосфері. Однак Радянський Союз знову розпочав випробування у 1961 році, а через рік і США. Тоді 1963 року комісія ООН із роззброєння підготувала договір про заборону ядерних випробувань в атмосфері, космічному просторі та під водою, який підписали понад 100 держав-членів ООН, у тому числі СРСР та США.
У 1968 році було відкрито до підписання ще й Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (підготовлений також комісією ООН з роззброєння), який забороняє володіти ядерною зброєю всім країнам, крім п'яти ядерних держав (Росія, США, Великобританія, КНР та Франція). До середини 1990-х років його ратифікували всі п'ять ядерних держав, а всього підписали 181 держава. Учасниками договору є майже всі незалежні держави світу, за винятком Ізраїлю, Індії, Пакистану, КНДР та Південного Судану. 1995 року цей договір було продовжено на невизначений термін.
Але варто також наголосити, що сьогодні режим нерозповсюдження фактично стоїть на межі розвалу. На адресу ядерних держав дедалі частіше звучать закиди у невиконанні зобов'язань щодо роззброєння. Наприклад, США вийшли з договору про протиракетну оборону та продовжують розробляти ядерну зброю. Три ядерні країни – Індія, Пакистан та Ізраїль – так і не підписали договір про нерозповсюдження, а країни «третього світу» викликають у міжнародної спільноти все більше побоювань, тим більше, що не можна повністю виключати можливість купівлі ядерної зброї.