Головна національна кінопремія США «Оскар» (Oscar) є найстарішою премією у світі в галузі медіа та однією із значних нагород у світовому кінематографі. Вона вручається щорічно Американською академією кіномистецтва (Кіноакадемією) на урочистій церемонії, яка традиційно проходить у лютому – березні у театрі «Долбі» (англ. Dolby Theatre, раніше він носив назву Kodak) у Лос-Анджелесі (США).
Особливість цієї премії ще й у тому, що, на відміну від більшості кінофестивалів, «Оскари» вручаються за результатами загального голосування членів Кіноакадемії, а не на вибір журі. Кандидати на нагородження висуваються колегами з кіноіндустрії, а ось володарі премії визначаються таємним голосуванням членів Кіноакадемії, яких станом на 2020 рік було понад 9000 осіб, розділених на 17 гільдій.
Кожна гільдія (найчисленнішою з них є акторська) голосує за своєю категорією (актори обирають найкращих актрису та актора, сценаристи – кращого сценариста тощо). Але для деяких номінацій створюються спеціальні групи голосування поза Кіноакадемією, а всі разом вони голосують лише за однією категорією – « найкраща картина». Імена переможців тримаються у секреті до урочистої церемонії вручення «Оскарів».
Свою історію премія веде з 1929 року, хоча свою назву «Оскар» вона офіційно носить з 1939 року, а спочатку називалася Academy Awards і була задумана головою американської кіностудії MGM Луїсом Б. Майєром. Він же, ще на два роки раніше, став одним із засновників Американської академії кінематографічних мистецтв і наук (Academy of Motion Picture Arts and Sciences, AMPAS) поряд з іншими кінопромисловцями та керівниками голлівудських кіностудій.
Перша церемонія вручення кінопремії цієї Кіноакадемії відбулася 16 травня 1929 року у Лос-Анджелесі у готелі «Рузвельт». З того часу правила вручення, голосування та навіть список номінацій постійно змінювалися. Сьогодні церемонія вручення транслюється у десятках країн світу у прямому ефірі, а до 1953 року вона мовилася по радіо.
Мабуть, єдине, що залишилося незмінним із перших днів існування «Оскара» – позолочена статуетка, яка є головним призом для переможців. Вона виробляється ще з 1929 року і є лицарям з мечем на бобіні з кіноплівкою. П'ять отворів на підставі котушки – - це п'ять відділів Кіноакадемії: продюсери, сценаристи, режисери, актори та техніки. Висота статуетки – 34 см, вага – 3,85 кг, її виготовляють із покритого золотом сплаву британія, вона розташовується на постаменті із чорного мармуру. Тільки під час Другої світової війни замість металевих статуеток використовувалися гіпсові, оскільки будь-який шматок металу був потрібен на фронті. Ідея статуетки належить виконавчому директору компанії MGM Седріку Гіббонсу, її втілення – скульптору Джорджу Стенлі. А ось автор самої назви – «Оскар» – достеменно не відомий.
Спочатку премія присуджувалася в 12 категоріях, в даний час «Оскар» вручається за 23 основними номінаціями: Кращий фільм року, Краща режисура, Кращі чоловіча та жіноча ролі, Кращі чоловіча та жіноча ролі другого плану, Найкращий оригінальний сценарій, Кращий сценарій, Краща музика, Найкраща пісня, Найкращий монтаж, Найкращі візуальні ефекти, Найкраща робота художника-постановника, Найкраща операторська робота, Найкращий звук, Найкращий дизайн костюмів, Найкращий грим, Кращий фільм іноземною мовою, Кращі художній та документальний короткометражні фільми, Найкращі анімаційний повнометражний та короткометражний фільми, Найкращий документальний повнометражний фільм. Лише 7 номінацій залишилися незмінними з 1929 року, а документальні фільми номінуються на « Оскар» лише з 2001 року. Крім основних, «Оскари» вручаються також і у кількох спеціальних номінаціях.
Радянські та російські фільми номінувалися на «Оскар» багато разів, здобули цю премію шість картин – документальний фільм Л. Варламова та І. Копаліна «Розгром німецько-фашистських військ під Москвою» (1942), кіноепопея С. Бондарчука «Війна та мир» (1968), картина А. Куросави «Дерсу Узала» (спільне виробництво СРСР та Японії, 1975), фільм Ст. Меньшова «Москва сльозам не вірить» (1980), драма Н. Михалкова «Стомлені сонцем» (1994) та анімаційний фільм А. Петрова «Старий та море» (2000).
На жаль, останніми роками російські фільми, що висуваються країною на «Оскар», зазнають поразки ще до стадії конкурсу на номінацію. Як вважають провідні кінематографісти, проблема не у відсутності гідних російських фільмів, а в різниці критеріїв при відборі фільмів на номінантів та в деяких факторах, що впливають на присудження премії, які не мають жодного відношення до мистецтва, наприклад політичні.
Взагалі останніми роками політика та вибір премії все більше піддаються критиці у всьому світі. Зокрема, наголошується, що думка голосуючих членів Кіноакадемії далеко не завжди є неупередженою. З початком сезону голосування вони зазнають тиску з боку кінокомпаній у вигляді активної рекламної кампанії фільмів претендентів. Також фахівці відзначають рівень вимог до номінантів, що знижується, а також те, що політика і фінансові показники прокату фільму впливають на голоси членів Кіноакадемії. Тому картини, які мають бути відзначені увагою завдяки художнім достоїнствам, виявляються незаслужено «засунутими».
Але, незважаючи на критику, «Оскар» і сьогодні є однією з головних міжнародних кінопремій, а сама церемонія вручення «Оскарів» приваблює мільйони глядачів до екранів у всьому світі.