Пасхальне повстання (ірл. Éirí Amach na Cásca, англ. Easter Rising), що проходило з 24 по 30 квітня 1916, — одне з найбільших повстань, піднятих лідерами руху за незалежність Ірландії.
Протягом багатовікового британського панування в Ірландії ірландський визвольний рух будувався на основному принципі: агонія Британії — - шанс для Ірландії. Зі вступом Британії у Першу світову війну в русі почався розкол.
Деякі вважали, що настав слушний момент для нового виступу: імперія надовго зав'язла в жахливій війні, мільйони вже загинули, мільйонам ще доведеться загинути в цій кривавій бійні, економічна ситуація стрімко погіршується, і також стрімко падає довіра до уряду, по всій Ірландії один за одним проходять нові і нові рекрутські набори, які аж ніяк не додають популярності владі.
З погляду інших, навпаки, країна не була готова до повстання, надто багато ірландців вирушили боротися до Франції, і стосовно них це було б своєрідною зрадою.
Серед противників повстання був і Оуен Макнейл (Owen McNeill), голова штабу Ірландських Добровольців (ІД). Його основним аргументом була відсутність необхідної кількості зброї до рук потенційних борців за свободу. Він вважав, що доки Британія не намагається їх насильно роззброювати або, навпаки, втягувати у військові дії на континенті, Ірландським Добровольцям вступати у відкрите протистояння недоцільно.
Зрештою, Пірс та інші лідери Добровольців, разом із Конноллі та його Ірландською Громадянською Армією, вирішили підняти повстання в неділю 23 квітня 1916 року, під прикриттям давно запланованих на цей день маневрів ВД. МакНейлл у їхні плани присвячений не був. Його повідомили лише в четвер, і в перший момент він погодився, на його рішення вплинуло повідомлення про прибуття з Німеччини транспорту зі зброєю для повстанців. Але коли слідом за добрими новинами прийшли бентежні звістки про арешт сера Кейсмента і про втрату всього дорогоцінного вантажу, МакНейлл своїм наказом скасував маневри і у зверненні до Добровольців усієї країни заявив, що повстання не буде.
Незважаючи на наказ МакНейлла, Військова Рада вирішила від повстання не відмовлятися, єдиною поступкою в ситуації було перенесення дати виступу на понеділок 24 квітня. Було підготовлено Декларацію, яка проголошує створення Ірландської Республіки.
Честь першому підписати історичний документ було надано 59-річному Томасу Кларку (15 із цих 59-ти він провів у британських в'язницях). Після нього по черзі бралися за перо Шон МакДермот, Томас Мак Донах, Патрік Пірс, Еймон Кеннт, Джеймс Конноллі, Джозеф Планкетт.
28 квітня британці задіяли артилерію. Головною мішенню армійське командування обрало Поштамт у Дубліні, жодне інше із укріплень повстанців не зазнавало атак і бомбардувань такої могутності. Внаслідок обстрілу було зруйновано весь прилеглий до Поштамту квартал Секвілл Стріт, а в самій будівлі почалася пожежа.
29 квітня керівники повстання з уцілілими бійцями залишили охоплений вогнем Поштамт і зайняли позиції на Мур Стріт (Moore Street). Цілі райони міста лежали в руїнах, зростала кількість жертв серед мирного населення, у бунтівників, обложених у будинках, розкиданих по всьому Дубліну, відчувалася нестача продовольства та боєприпасів. У результаті Патрік Пірс прийняв важке рішення про капітуляцію і розіслав свій наказ усім уцілілим загонам.
30 квітня склали зброю останні з повстанців, о п'ятій годині з даху Поштамту було скинуто прапори повсталих, а разом з ними і мрію про свободу.
Однак і в наступні роки Ірландія продовжувала боротьбу за свободу та незалежність від Британії. У результаті напруга в англо-ірландських відносинах призвела до Ірландської громадянської війни (1922-1923), в результаті якої Ірландія розділилася — 26 південних графств острова проголосили свою незалежність.
Сама ж дата початку Великоднього повстання стала відзначатися як пам'ятна дата, а у 2006 році, у 90-ті роковини повстання, було проведено пишні святкування в Ірландії та Великій Британії під гаслом примирення та організовано театралізовані вистави на місцях тих пам'ятних подій. У 2016 році в Дубліні відбулися урочисті заходи, у тому числі військовий парад, присвячені 100-річчю Великоднього повстання, а також було випущено пам'ятну монету номіналом 2 євро тиражем 4,5 млн. екземплярів.
До речі, зараз багато заходів, присвячених роковинам цієї важливої події в історії Ірландії, проводяться не в день повстання, 24 квітня, а на Великдень.