Великорецька хресна хода на честь явища ікони святителя Миколи Чудотворця (названої Великорецьким чином святителя Миколи Чудотворця) – найдавніший, величний, а сьогодні ще й найбільш багатолюдний з усіх хресних ходів Вятської землі, і один з найбільших у Росії. Він проходить щорічно з 3 по 8 червня з шанованою Великорецькою чудотворною іконою Миколи Чудотворця.
Спочатку хід починався від Свято-Серафимівського собору міста Кірова, але останніми роками він стартує зі Свято-Успенського Трифонового чоловічого монастиря міста Кірова. Незмінним залишається його кінцевий пункт – село Великорецьке. Тут, на березі річки Великої, у храмах відбуваються урочисті богослужіння, а потім хід повертається назад до Кірова. У цьому дійстві щорічно беруть участь тисячі паломників із різних міст та сіл Росії та навіть з-за кордону. З кожним роком їхня кількість зростає, і нікого не лякає цей 150-кілометровий шлях.
Хресна хода відома з початку 15 століття. Легенда свідчить, що у 1383 року нікому вятскому селянинові Агалакову з'явився образ святителя Миколая високому березі річки Великої. Незабаром від цієї ікони почалися зцілення та інші дива, і чутка про чудотворний образ швидко рознеслася по окрузі.
До ікони потягнулися люди, на місці явища було збудовано каплицю, а незабаром з'явився і храм. Але побоюючись за збереження ікони, в'ятичі перенесли її до столиці губернії – до Хлинова (сьогодні – Кіров), але дали обітницю щороку приносити ікону на місце явища. Так і народилася традиція Великорецької хресної ходи.
У 1668 році було призначено офіційний день святкування явлення Великорецької ікони святителя Миколая – 6 червня (за новим стилем), цього дня і відбуваються урочисті служби у селі Великорецькому.
Причому спочатку хресна хода відбувалася по річках В'ятці та Великій на човнах і плотах, а з 1778 року було розроблено новий маршрут – сухопутний (всього 150 км), який діє і сьогодні.
Варто зазначити, що після Жовтневої революції 1917 року та встановлення радянської влади деякий час традиція хресної ходи зберігалася. Проте вже в 1930-х роках його було заборонено, але, незважаючи на це, групи паломників все одно ходили на берег річки Великої, до місця здобуття чудотворної ікони. Офіційно заборона була скасована лише в 1989 році, а в 2000 році указом патріарха Алексія II Великорецькому хресному ходу було надано статус Всеросійського.