3 січня у світі відзначається незвичайне свято — ця дата вважається Днем народження соломинки для коктейлів (Drinking Straw Day).
Соломинка — пристосування у вигляді трубочки, призначене для втягування будь-яких напоїв у рот, з метою подальшого ковтання. Спочатку соломинка для пиття коктейлів виготовлялася з соломи, що містить пустотілі стебла злакових — житні трубочки, від чого і виникла назва цього «пристосування».
Згідно з легендою, першу штучну соломинку для коктейлю винайшов американський підприємець Марвін Стоун (Marvin Stone), власник фабрики з виробництва паперових мундштуків сигарет. Як говорить історія, одного разу він сидів у сумних роздумах про стан свого бізнесу, оскільки справи на фабриці йшли погано, попиваючи коктейль через житню соломинку. Деякі її волокна розщепилися і під час чергового втягування рідини зав'язли у Марвіна на зубах. А треба сказати, що це постійно дратувало його.
Тоді він, взявши смужку паперу і намазавши край по всій довжині клеєм, намотав спіраллю на олівець, а потім зняв отриману трубочку. І в нього вийшла соломинка, через яку пити коктейль стало набагато зручніше. Правда пити доводилося дуже швидко, тому що папір у перші кілька секунд намокав і переставав тримати форму. Стоун вирішив доопрацювати свій винахід і через кілька днів знайшов рішення, коли йому на очі потрапила поштова марка (поштові марки в США в той час виготовлялися з манільського паперу, до складу сировини якого входила манільська пенька, через що папір мав дуже високу міцність). Саме з цього паперу Стоун почав виготовляти соломинки. Причому він узяв за основу такий діаметр, щоб під час пиття не можна було «втягнути» кісточку від лимона…
3 січня 1888 Марвін Стоун запатентував свій винахід — соломинку — він отримав у Вашингтонському патентному бюро документи на винахід паперової соломки для пиття коктейлів та інших рідин за № 375962. А вже в 1890 році їх виготовлення стало його основним бізнесом, причому спочатку соломинки для коктейлів робили вручну. Лише у 1906 році було винайдено автомат для виготовлення паперових соломинок.
Дизайнери також не оминули соломинку увагою (Фото: exopixel, за ліцензією Shutterstock.com)
Наступний етап еволюції соломинок стався у середині 1930-х років, коли ріелтор Джозеф Фрідман (Joseph B). Friedman) продовжив розвиток конструкції, ввівши в соломинку гофровану ділянку, що дозволяє згинати її для більшої зручності використання. На що він отримав патент США 28 вересня 1937 року.
Як не дивно, але нікого із виробників соломинок його ідея не зацікавила. Тоді після невдалої спроби продати свій винахід Фрідман вирішив робити їх самостійно. Він розробив кілька технологій, що дозволяють масово виробляти цей тип соломинок, і зміг просунути товар ринку. У 1939 році Фрідман заснував корпорацію Flexible Straw Corporation з виготовлення «гнучких соломинок» і розпочав масовий випуск свого винаходу. Через 10 років цей бізнес зробив Фрідмана мільйонером.
Одними з перших, крім барів та ресторанів, оцінили новинку лікарні та госпіталі — лежачих хворих тепер можна було напувати, не проливаючи рідину та не використовуючи скляні трубки, які вимагали стерилізації та часто розбивалися. Гнучкі ж соломинки з того часу залишилися майже незмінними.
Нарешті, останній етап еволюції соломинок стався у другій половині 20 століття, коли Отто Дайфенбах (Otto Dieffenbach, власник невеликого магазинчика швейних машин у Балтіморі) винайшов целофанову соломинку для коктейлів. І хоча, як і в ситуації з Фрідманом, винахіднику самому довелося знаходити шляхи просування свого винаходу ринку, але його праці були винагороджені. Він сам вигадав верстат для виготовлення таких соломинок, створив свій прибутковий бізнес і досяг процвітання.
Сьогодні соломинки хоч і стали досить звичайним предметом у нашому житті, але й їх не оминули своєю увагою дизайнери, завдяки яким вони мають різний розмір, форму, колір, прикраси... Причому використовуються соломинки не лише для пиття різних алкогольних та безалкогольних напоїв, ще їх дуже люблять використовувати творчі люди для створення різноманітних прикрас, виробів та композицій.