Для багатьох країн світу 25 травня – це Міжнародний День зниклих дітей (International Missing Children’s Day). Ця дата веде свою історію із США, а символом Дня є зображення синьої незабудки.
Цього дня 1979 року дорогою додому зник американський шестирічний школяр Евіан Пейтс, його шукали всім світом, справа набула широкого резонансу, але пошуки не мали успіху. Через 4 роки після цієї події президент США Рональд Рейган оголосив 25 травня Національним днем зниклих дітей, а ще через рік, 1984-го, було засновано Національний центр пошуку зниклих та експлуатованих дітей (National Center for Missing and Exploited Children, NCMEC). Незабаром цю ініціативу підтримали і в низці європейських країн, і в 1997 році було створено Міжнародний центр пошуку зниклих та експлуатованих дітей (ICMEC). Саме з його ініціативи у 2010 році і було засновано Міжнародний День зниклих дітей та встановлено його дату – 25 травня.
Зникла дитина – це НП світового масштабу, а для батьків немає нічого гіршого за цей факт. І започаткування цього Дня стало спробою привернути увагу світової громадськості до проблеми зникнення неповнолітніх, до проблеми захищеності дітей від викрадень, важких життєвих ситуацій та протиправної експлуатації.
Тільки за офіційною статистикою, зниклих дітей на планеті мільйони, і з кожним роком їх більше. За даними міжнародних правозахисних організацій, у середньому в Європі щорічно зникає понад 70 тисяч неповнолітніх, у Росії – приблизно 10 тисяч, у США – понад 420 тисяч. Причому дані цифри – це офіційні дані, неофіційні набагато вище.
Як показує практика, багато зниклих дітей самі тікають від батьків або з дитбудинку. Причини тому різні – сварки зі старшими, нерозуміння чи агресія в сім'ї, бажання «подивитися світ»... Але нерідкі й випадки викрадення дітей з метою їх продажу чи сексуальної експлуатації, і статистика таких викрадень, на жаль, з кожним роком зростає. Причому часто зникнення «витрачається» через неуважність та недбалість батьків, які залишають своїх чад без нагляду або не пояснюють їм правила спілкування з незнайомими людьми. У результаті дитина стає легкою здобиччю злочинця.
Перша у світі система екстреного сповіщення про зникнення дитини була створена також у США, у 1996 році, і отримала назву «Amber Alert», де Амбер – ім'я 9-річної дівчинки, яка трагічно загинула в штаті Техас. Alert у перекладі з англійської – тривога. Система блискавично підключає до пошуку громадськість через ЗМІ, електронні табло на дорогах та в аеропортах, через електронну пошту та смартфони, забезпечує максимально широкий пошук: вона піднімає волонтерів та армію, берегову охорону та ФБР, ЗМІ та психологів. Лише у США за час свого існування ця система допомогла знайти та повернути у сім'ї понад 1000 дітей. З 2002 року цей досвід стали переймати й інші країни, 2011 року подібна система оповіщення була створена і в Росії.
Також у більшості держав при правоохоронних органах та структурах існують спецпідрозділи для розшуку зниклих та викрадених дітей. До того ж у всьому світі десятки волонтерів та громадських організацій ведуть їхні пошуки. У цьому процесі використовуються всі методи від розклеювання листівок до прочісування місцевості. А одним із оперативних засобів останніх років, для поширення інформації про зниклу дитину, став Інтернет, де на сьогоднішній день існують сотні баз даних на зниклих неповнолітніх, і всесвітнє павутиння дозволяє оперативно реагувати на події, що відбуваються. У Росії також кілька груп пошуку дітей є в соціальних мережах, дуже ефективні публікації про зниклих на регіональних сайтах.
Серед поширених методів пошуку дітей – це розміщення фотографій зниклих у ЗМІ, на рекламних щитах, на упаковках товарів першої необхідності – наприклад, на пакетах молока. У США при розшуку дітей також використовуються технології розпізнавання особистості райдужною оболонкою очей. У країнах Європи діє гаряча лінія, куди можуть звернутися батьки, родичі та очевидці. Головний принцип – не здаватися та не припиняти пошук.
У сам же День зниклих дітей по всьому світу традиційно відбуваються різноманітні просвітницькі акції та заходи («круглі столи», експертні наради, конференції, конкурси та виставки тощо), на радіо та телебаченні виходять тематичні передачі. У великих торгових центрах американських та європейських міст розміщуються інформаційні стенди із зображенням синьої незабудки, батькам роздають брошури, дітям розповідають про те, як поводитися з незнайомими людьми.
У Росії офіційні заходи Дня вперше відбулися у 2012 році під патронажем Центру дитячої безпеки в інформаційному товаристві «Неприпусти!», російського члена Глобальної мережі Центрів пошуку зниклих дітей GMCN, що діє з 1998 року. В рамках Центру «Неприпусти!» розвивається загальноросійська База даних зниклих дітей, працює консультаційний сервіс, розробляються та поширюються просвітницькі та тренінгові матеріали, ведеться робота з розширення волонтерської мережі, здійснюється взаємодія з профільними владними та правоохоронними органами з метою забезпечення максимальної захищеності дітей. У заходах, присвячених Дню, беруть участь не лише представники профільних державних та правоохоронних органів, а й волонтери, працівники освітньої та соціальної сфер, фахівці у галузі реабілітації жертв злочинів, некомерційні організації.
• Інфографіка – постер «25 травня — Міжнародний день зниклих дітей»
• Розповідь «Як шукали Марішку»