У 1966 році, через два роки після Олімпіади в Токіо, Законом «Про національні свята» було встановлено святковий день — День фізкультури. Традиційно його відзначали 10 жовтня — у день проведення церемонії відкриття Олімпіади. Але з 2000 року святкування перенесли на другий понеділок жовтня, надавши «спортивному» та «неспортивному» населенню країни три «спортивні» вихідні дні поспіль.
Церемонія відкриття Олімпіади відбулася 10 жовтня, і тому, що літні Олімпійські ігри відбулися в середині осені, японці мають незаперечне пояснення. На початку жовтня, згідно з багаторічною статистикою, фронт осінніх дощів йде, і над Токіо встановлюється сонячна погода.
Без перебільшення можна сказати, що Токійська Олімпіада стала для Японії грандіозною подією та концентрацією надій на процвітаюче майбутнє країни.
Піднявшись із руїн Другої світової війни та відновивши економіку, Японія взяла участь в Олімпійських іграх, тим самим заявивши про економічну конкурентоспроможність та повернення на міжнародну арену. До того ж, вигравши право на проведення літніх Ігор у Детройта, Відня та Брюсселя, Токіо став першим містом в Азії, яке прийняло Олімпіаду. Символічно, що відкриття Олімпіади офіційно проголосив імператор Хірохіто (згодом імператор Сева), а заключним факелоносцем в естафеті олімпійського вогню був студент, який народився в Хіросімі 6 серпня 1945 року, в день атомного бомбардування міста.
«Спортивна осінь» — неодмінно говорять японці у ці осінні дні. У вересні та жовтні, до та після Дня фізкультури, повсюдно у школах та на стадіонах міст проводяться спортивні свята та дні бігуна. Проходять аматорські забіги на марафонську дистанцію та міжнародні спортивні змагання. Воістину все і вся в Японії охоплено спортом та його активним просуванням у маси. Особлива увага приділяється залученню до спорту малюків та школярів.