Для багатьох дорослих людей спогади про людину, яка намагається в їхньому далекому світлому дитинстві «виудити» у них звук «р» і має вражаючу здатність без запинки вимовляти скоромовки, — яскраві асоціації, залишені в пам'яті роботою фахівця, професійне свято якого відзначається щорічно. А саме — Міжнародний день логопеда, який святкується здебільшого у спільноті цих фахівців. Це незважаючи на те, що з кожним роком кількість пацієнтів із проблемами та дефектами мови зростає.
Логопедія (від грец. lógos — слово, мова та paideía — виховання, навчання) — галузь педагогічної науки, яка вивчає порушення мови, способи їх попередження, виявлення та усунення засобами спеціального навчання та виховання. Логопедія вивчає причини, механізми, симптоматику, перебіг, структуру порушень мовної діяльності, систему корекційного впливу.
Вперше питання корекції мовних порушень описані в роботах з сурдопедагогіки 17 століття (тоді поняття глухонімоти ще мало відрізняли від слухонімоти та інших дефектів мови у тих, хто чує). З другої половини 19 століття вивчення недоліків мови при нормальному слуху набуло самостійного, але переважно медичного напрямку. Так, виправлення мови, причому лише деякі відхилення стали розглядати як лікувальну процедуру, яка проводилася лікарями або медсестрами.
З кінця 19 століття стали розробляти інші способи розуміння, аналізу та передачі мови, і через півстоліття нові підходи в терапії дозволили лікувати психологічні фактори, що лежать в основі мовних розладів. З кожним роком наукові уявлення про мовну діяльність удосконалювалися, і в результаті суспільство отримало сучасну логопедію, яка, спираючись на загальні принципи дефектології, взаємодіючи з психологією, фізіологією, мовознавством, розглядає мову як системну багатофункціональну освіту, що впливає на психічний розвиток.
Сьогодні більшість пацієнтів логопеда — це, безперечно, діти дошкільного та молодшого шкільного віку. Проте, логопед працює як з дітьми, а й вирішує проблеми, пов'язані з мовленнєвою комунікативністю дорослих людей.
Сфера діяльності цього фахівця не обмежується виправленням вимови окремих звуків, вона охоплює набагато ширший спектр завдань з надання допомоги людям, які страждають від вроджених фізичних відхилень мовного апарату, а також мають проблеми з промовою та правописом, спричинені психологічними факторами, що травмують.
Логопед також допомагає з виправленням різноманітних порушень мови: недорозвиненням, дефектами вимови, темпом та тембром мови. Допомагаючи дитині подолати мовні проблеми, логопед заздалегідь сприяє запобіганню розвитку проблем із правописом у старшому віці. Саме з цим пов'язана важлива сторона роботи сучасного логопеда: рання діагностика та виявлення проблем логопедичного характеру для проведення своєчасної корекційної роботи.
Робота логопеда дуже індивідуальна і вимагає від фахівця не лише теоретичних знань та практичних навичок, а й особливого складу характеру, знань та особливостей вікової психології. Не кожна дитина здатна працювати в групі, багато дітей та й дорослі соромляться своїх проблем, не готові «розкритися» відразу або в присутності сторонніх. Від логопеда в такій ситуації вимагається терпіння та чуйність до своїх пацієнтів, без чого успіх усієї роботи ставиться під питання. Робота логопеда базується на знаннях у галузі педагогіки, психології, фізіології, неврології, дефектології, мовознавства.
У зв'язку зі зростанням кількості дітей з вадами мови, у кожному освітньому закладі, а також у спеціальних дошкільних освітніх закладах (логопедичні дитячі садки) у Росії працює спеціаліст-логопед, який займається ранньою діагностикою та корекційною роботою. У школах разом із логопедом мають тісно працювати психолог та соціальний педагог. Саме ці три фахівці сприяють процесу соціалізації дитини, тобто становленню її як повноправного та повноцінного члена суспільства. Тому соціальну значущість цих професій важко переоцінити.
Враховуючи важливу роль логопедів у житті пацієнтів, і було започатковано у 2004 році це міжнародне професійне свято.
Листівка «14 листопада — Міжнародний день логопеда»