Починаючи з 2016 року, у Казахстані з'явилося нове свято – День подяки, встановлене указом Президента Республіки №173 від 14 січня 2016 року. Цим же документом затверджено і дату його офіційного щорічного святкування – 1 березня.
З ініціативою заснування Дня виступив сам Президент Казахстану – Нурсултан Назарбаєв. У своїй промові на 22 сесії Асамблеї народу Казахстану (АНК) у квітні 2015 року, в рамках святкування її 20-річчя, він запропонував відзначати День подяки в Республіці. А день створення АНК – 1 березня – вибрати як дату свята, коли «народи країни можуть подякувати один одному і казахам за терпимість і гостинність у ті роки, коли багато народів було депортовано до країни».
«Цей день може стати яскравим святом милосердя, дружби та любові всіх казахстанців один до одного», – сказав тоді глава держави.
До речі, сама Асамблея народу Казахстану займає центральне місце в системі державної національної політики, вона включає понад 800 етнокультурних об'єднань. Її головою є Президент Республіки, а сесія – найвищим органом, рішення якого є обов'язковими до розгляду всіма держструктурами. За час своєї роботи з 1995 року АНК стала координатором роботи центральних та місцевих виконавчих органів влади з питань міжетнічного розвитку. Ця діяльність охоплює інформаційні, освітні, виховні, правові та міжнародні аспекти забезпечення міжетнічної згоди.
Не секрет, що сучасна багатонаціональна родина Казахстану – - це результат кількох міграційних хвиль, викликаних політикою Радянської влади, коли до Республіки в різні роки були депортовані цілі народи. І представників цих народів, за словами Назарбаєва, вивантажували з вагонів прямо в голому степу, а казахські сім'ї, які самі перебували в крайній нужді, приймали їх у свої саманні будинки. Так, лише на початку 20 століття до Казахстану прибуло 1,1 млн. чоловік із Росії, України та Білорусії, у 1930-ті роки в ході колективізації сюди було заслано 250 тисяч розкулачених селян, і ще близько 1,2 млн. осіб з усіх куточків СРСР переселено для будівництва промислових об'єктів.
Те, як усі ці люди змогли влаштуватися та вижити – величезна заслуга всього народу Казахстану. Тому заснування цього свята – це данина поваги та подяки всіх етносів один одному і до казахів, які виявили милосердя і прийняли цих людей як рідних.
«Пам'ятай і пишайся своєю історією» – це один з основних посилань свята, а одна з цілей цього Дня – виховання у підростаючого покоління громадян почуття толерантності, дружелюбності та поваги один одного, зміцнення міжетнічної згоди та міжнаціональних зв'язків у Казахстані. У сучасному світі глобалізація стирає кордони, мільйони людей на планеті вважаються мігрантами. Тож у поточному столітті головним іспитом для народів стане іспит на толерантність.
Сьогодні цього дня по всій країні відбувається безліч святкових та урочистих заходів.