Традиційно 2 листопада, за Днем усіх святих, католицька церква відзначає День поминання всіх померлих вірних (лат. In Commemoratione Omnium Fidelium Defunctorum). На відміну від Дня всіх святих, це насамперед поминання померлих рідних та близьких. Тому його ще називають День усіх душ.
Вшанування мертвих є невіддільною частиною історії людства вже від початку. Воно входить органічною складовою у вірування як первісної, і сучасної людини. Прояви його різноманітні. З одного боку це шанування, віра в охоронну силу духів померлих предків, з іншого боку — страх їх помсти.
Католицька релігія вважає дотримання обрядів поминання важливим обов'язком усіх віруючих. День поминання померлих ґрунтується на догматі католицизму про чистилище. Люди повинні пам'ятати тих, хто пішов із життя, але перебуває у чистилищі та зобов'язаний очиститися від гріхів. Скоротити термін очищення можуть добрі справи та молитви, покаяння тих, хто живе і пам'ятає про померлих.
День поминання померлих було встановлено абатом Оділо Клюнійським у 998 році. Поминати померлих почали вже раннє середньовіччя. Під впливом Клюнійської реформи цей звичай дуже швидко поширився.
Цього дня прийнято відвідувати цвинтарі, де упорядковують могили, прикрашають їх зеленню та квітами, ставлять свічки, що горять. Часто це супроводжується молитвами та піснеспівами. Увечері вдома влаштовують сімейну трапезу. У деяких країнах цей день зветься День Мертвих.