«Сексуальне насильство є загрозою для права кожної людини на гідне життя і для миру та безпеки всього людства... Тому давайте на згадку про всі жертви цього дня підтвердимо нашу відданість справі припинення сексуального насильства в умовах конфлікту та забезпечення миру та справедливості для всіх», — Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш.
19 червня відзначається Міжнародний день боротьби із сексуальним насильством в умовах конфлікту (International Day for the Elimination of Sexual Violence in Conflict). Ця дата була започаткована резолюцією Генеральною Асамблеєю ООН № A/RES/69/293 від 19 червня 2015 року, з метою привернення додаткової уваги до проблеми сексуального насильства в умовах різних конфліктів: як міжнародних, так і внутрішньодержавних (громадянських воєн), незалежно від того, який характер вони мають: політичний, релігійний, національний.
Дата була обрана на честь прийняття 19 червня 2008 року резолюції Ради Безпеки 1820 (2008), в якій Рада засудила сексуальне насильство як тактику ведення війни та перешкоду на шляху миробудування.
Завдання міжнародних організацій, а також держав-членів ООН полягає в тому, щоб сприяти запобіганню таким конфліктам, а у разі їх виникнення – до якнайшвидшого їх локалізації та припинення. Крім завдань із припинення конфлікту, вирішується маса супутніх проблем. На жаль, однією з подібних проблем продовжує залишатися навіть у 21 столітті проблема сексуального насильства, де жертвами стають найменш захищені категорії людей: жінки та дівчатка.
Термін «сексуальне насильство в умовах конфлікту» охоплює згвалтування, сексуальне рабство, примусову проституцію, примусову вагітність, примусові аборти, примусову стерилізацію, насильницькі шлюби та будь-які інші порівняні за ступенем тяжкості форми сексуального насильства щодо жінок, чоловіків, дівчаток непряме, просторове чи причинно-наслідкове) ставлення до конфлікту.
Ні для кого не секрет, що одним із напрямків міжнародного права захисту прав людини є Міжнародне гуманітарне право. Це особлива галузь у цій системі, що є сукупність правових норм, регулюючих, а точніше, захищають права людини під час воєн, військових дій та конфліктів. Вона ж регламентує основні засади та методи ведення бойових дій через запровадження поняття статусу учасника конфлікту та закріплення його правового становища, заборону застосування окремих видів озброєнь тощо.
Історія Міжнародного гуманітарного права бере свій початок ще в давнину, коли правителі окремих держав намагалися складати подобу правил ведення війни. Проте, міжнародний характер ці прагнення врегулювання способів, методів ведення військових дій, регламентування застосування окремих видів озброєння, визначення статусу учасників конфлікту активізувалися 19 столітті. Найяскравішим підтвердженням цього стало підписання Женевських та Гаазьких, а також Санкт-Петербурзької конвенцій.
Однак, підписання конвенцій ще не означало, що дотримання принципів, затверджених цими міжнародними документами, стане залізним правилом для будь-якої держави, яка розв'язала та залучена до конфлікту. 20 століття стало найяскравішим підтвердженням цього. Перша та Друга світові війни показали всьому світу приклади не лише поодиноких випадків порушення прав людини, а породили небачені досі факти масового порушення прав людини.
Масштаби геноциду, звірства та насильство по відношенню до мирного населення завойованих країн, а також на територіях, що тимчасово опинилися під окупацією німецьких військ та військ їх союзників, що проводилися політичним та військовим керівництвом фашистської Німеччини, змусили людство наприкінці 1940-х років знову повернутись до питань Міжнародного гуманітарного права. 1949 року були підписані Женевські конвенції про захист жертв війни.
Гаазькі, Женевські конвенції, Додаткові протоколи 1977 року, а також Резолюції ООН спрямовані на захист прав людини, яка опинилася на війні або зоні бойових дій.
Окрему увагу ООН приділяє проблемі сексуального насильства під час воєн. Незважаючи на підписання міжнародних документів, що забороняють усіляке насильство над людиною, у тому числі й сексуального характеру, досі в окремих країнах, а також практично в зоні будь-якого військового конфлікту випадки насильницьких дій щодо жінок та дівчат є сумним фактом. Більше того, у низці держав практика сексуального насильства використовується як тактика залякування під час ведення війни. Терористичні організації, що активізувалися на Близькому Сході, також широко застосовують практику сексуального насильства, наруги та сексуального рабства.
У 2021 році постійне використання військових, а не дипломатичних та політичних засобів призвело до масового переміщення населення, внаслідок чого зросло сексуальне насильство по відношенню до цивільного населення. Зростання нерівності, посилення мілітаризації, звуження простору для діяльності громадянського суспільства та незаконний обіг стрілецької зброї та легких озброєнь, поряд з іншими факторами, також сприяли розпалюванню широко поширеного та систематичного сексуального насильства у зв'язку з конфліктом, навіть у розпал глобальної пандемії.
Жінки-миротворці та правозахисниці часто зазнавали особливих нападок, у тому числі сексуального насильства та переслідувань як форма розправи, з метою виключити їх із суспільного життя. Активісти та правозахисники, які прагнуть привернути увагу до тяжкого становища жертв сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, захистити їхні права та підтримати їх доступ до правосуддя та послуг, також зазнавали репресій та залякування.
19 червня ООН щорічно звертається до лідерів держав, країн, втягнутих у військові дії, до світової спільноти із закликом вести непримиренну боротьбу із сексуальним насильством, спрямувати всі сили на запобігання його прояву. Наголошується на ролі гуманітарних організацій, медиків, адвокатів, миротворців у припиненні практики сексуального насильства на війні, а також допомоги постраждалим від насильства в зоні конфліктів.
В ініціативі «Дії ООН щодо боротьби із сексуальним насильством в умовах конфліктів», створеної у 2007 році, беруть участь 13 підрозділів системи Організації Об'єднаних Націй. У її рамках надається сприяння розробці навчальних, довідкових та інформаційно-пропагандистських матеріалів, призначених для технічного зміцнення структур ООН, що діють у різних країнах, щоб вони вживали скоординованих та комплексних заходів щодо боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту.
Проблема посилюється ще й тим, що ООН доводиться розглядати звернення, де як обвинувачені у фактах сексуального насильства фігурують військовослужбовці миротворчих сил, які дискредитують статус миротворця і породжують своєю поведінкою та злочинними діяннями недовіру мирного населення до сил, за визначенням покликаним стояти на захист правами людини.
Інфографіка – постер «19 червня — Міжнародний день боротьби із сексуальним насильством в умовах конфлікту»