Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми (World Day against Trafficking in Persons), що відзначається щорічно 30 липня, був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у резолюції A/RES/68/192 у 2013 році з метою « порушувати поінформованість про становище жертв торгівлі людьми захищати їхні права».
Торгівля людьми є серйозним злочином та грубим порушенням прав людини. Щороку тисячі чоловіків, жінок та дітей потрапляють до рук торговців людьми як у себе вдома, так і за кордоном. Усі країни світу, чи то країна походження, транзиту чи призначення, страждають від торгівлі людьми.
Раб – це людина, повністю позбавлена прав, що залежить від іншого індивіда. Фактично раб – це річ, яка є власністю. Ці поняття зберігаються у пам'яті людини зі шкільної лави, коли під час уроків історії вивчався період рабовласницьких товариств. Безправ'я раба оберталося тим, що рабовласник міг поводитися з ним як зі своєю власністю. Це породжувало декларація про використання: безкоштовний працю, і навіть дозволяло рабовласнику купити, продати, обміняти чи звільнити свого раба.
Хоча епоха рабовласницьких суспільств давно канула в лету, а рабство та работоргівля давно визнані всім світом антилюдськими та злочинними, але й сьогодні ця проблема торгівлі людьми залишається гострою. Ця злочинна діяльність, втративши легальну основу, перейшла у тіньову злочинну сферу.
Використання примусової праці нині у низці світових регіонів набуло масового характеру, що підтверджується статистичними даними ООН. За оцінками Міжнародної організації праці, у всьому світі жертвами примусової праці є 21 мільйон людей. Найчастіше жертвами работоргівлі стають найменш захищені категорії людей: жінки та діти.
Найбільшого поширення використання примусової праці набуває на Близькому Сході та в Африці. Часто у цих регіонах у рабстві опиняються вихідці з Європи та держав пострадянського простору. Нестабільність політичної ситуації на Близькому Сході також сприяє тому, що саме тут захоплення заручників, полон чи викрадення стають нормою життя, а контроль за ситуацією здійснювати вкрай складно.
Ще до проголошення Всесвітнього дня боротьби з торгівлею людьми Генеральною Асамблеєю ООН було вироблено особливий план дій щодо викорінення цього зла. Цей план розрахований на об'єднання зусиль усього світу щодо виявлення та боротьби з рабством та работоргівлею, а також передбачає надання допомоги постраждалим від перебування у рабстві.
Особлива увага приділяється реабілітації жінок та дітей, які стали жертвами сексуальної експлуатації, а також людей, які постраждали від страшної практики насильницького вилучення органів. З цією метою було засновано Цільовий Фонд, куди роблять внески держави, які розуміють всю гостроту проблеми та готові брати активну участь у реалізації Глобального плану ООН щодо боротьби з торгівлею людьми.
З метою підвищення обізнаності людей ООН було запущено кампанію «Блакитне серце» (Blue heart) – глобальну ініціативу боротьби з торгівлею людьми. Її метою є мобілізація людей на підтримку дій щодо боротьби з торгівлею людьми, які роблять міжнародні організації, уряди, громадянське суспільство, приватний сектор та окремі особи. З кожним роком блакитне серце стає все більш визнаним міжнародним символом боротьби з торгівлею людьми, що символізує смуток жертв і нагадує людську безсердечність.
Щорічне послання Генерального Секретаря ООН 30 липня звернене до всього світу із закликом боротьби з рабством та торгівлею людьми. У різних країнах проходять семінари та конференції, тематика яких присвячена проблемі примусової праці та работоргівлі. Фотовиставки дозволяють людям побачити на власні очі жертв рабства, а журналістам та фотокореспондентам підняти градус гостроти проблеми. Це дуже актуально. Адже, незважаючи на те, що центри використання примусової праці можуть бути далеко, ризик виявитися жертвою работоргівлі дуже високий, а безпеку сьогодні не можна гарантувати навіть у державах, які завжди вважалися най«шими та спокійнішими».
Листівка «30 липня — Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми»