Всесвітній день поширення інформації про проблему цунамі (World Tsunami Awareness Day) було встановлено резолюцією Генеральної Асамблеї ООН (A/RES/70/203) у грудні 2015 року з ініціативи представників Японії. Ця країна, яка перебуває в сейсмонебезпечному регіоні, нагромадила значний досвід попередження та ліквідації наслідків від цунамі.
Засновуючи подібний день, ООН мала кілька цілей. Одна – - підвищення обізнаності громадян та представників державних структур про особливості такого стихійного лиха, як цунамі. Інша – вироблення практичних кроків на шляху запобігання можливим руйнівним та згубним наслідкам від цього стихійного лиха. Цей напрямок, пов'язаний з угодою про зменшення небезпеки від стихійних лих, почав активно розвиватися в ООН у 2005 році після страшного цунамі 2004 року.
Дата проведення Дня – 5 листопада – також була обрана з ініціативи японської делегації. Цей вибір пов'язаний з історією «Інамура-но-хі» про селянина, який 5 листопада 1854 пожертвував своїм майном, щоб врятувати жителів свого села. Він підпалив свій урожай, попередивши про небезпеку мешканців села, завдяки чому вони врятувалися. Після цунамі він взяв найактивнішу участь у відновленні села.
Людина завжди жила з водою, бо не може без неї жити. Вона може бути тихою і гладкою, даруючи радість і спокій, але її лагідність може відразу змінитися на гнів, і тоді вона здатна сіяти в серця жах. Вона може давати, але може й забирати. Вона завжди змушує пам'ятати про те, що вона – стихія, і горе тому, хто забуває про це або нехтує цим. Повінь, сіль, шторм – стихійні лиха, що найчастіше відбуваються, пов'язані з водою, з якими доводиться стикатися людині.
Є ще одне стихійне лихо, пов'язане з водою – цунамі –, це серія морських гравітаційних хвиль, що утворюються в результаті великомасштабного обурення в товщі морської води. Слово «цунамі» походить від двох японських слів – «цу» (гавань, порт) та «нами» (хвиля).
На відміну від штормових хвиль ця хвиля зачіпає не тільки поверхневі шари води, а включає і водну масу в товщі океану. Протяжність цунамі становить сотні кілометрів. Швидкість руху цієї хвилі в океані становить понад 700 км/год, перевищуючи швидкість вітру.
Висота хвилі який завжди є визначальним цунамі чинником. Іноді висота цунамі в прибережній зоні досягає кількох десятків метрів, збільшуючи і без того його руйнівну силу, але іноді це стихійне лихо виглядає як серія найсильніших припливів і відливів, при яких також затоплюються значні прибережні райони.
Основною причиною, що породжує цунамі, є підводні землетруси з високою магнітудою (як правило, вона становить понад 7 балів). Не всі вони викликають народження величезної хвилі. Однак, чим сильніший землетрус, тим вища ймовірність виникнення цунамі. Крім землетрусів, які є причиною цунамі більш ніж у 80% випадків, причиною виникнення хвилі можуть стати сильні зсуви, льодовики, виверження вулканів, а також падіння в океан метеоритів.
Хоча це стихійне лихо відбувається рідше, ніж інші, і має відносно невелику тривалість у часі, але це не применшує його характеру. А характер прояву цунамі – це раптовість і стрімкість, помножені на колосальну силу водної маси, оформленої у вигляді величезної хвилі суші, що обрушується на прибережні райони.
Не дарма цунамі відносять до найбільш небезпечних і смертельних стихійних лих. Це підтверджується статистичними даними. 20 століття, що пішло, було відзначено багатьма руйнівними цунамі: 1906, 1923, 1938, 1952, 1957, 1960, 1964, 1965, 1971, 1992 років. Загалом за останнє століття їх було 58. У 21 столітті стихія нагадала про себе найпотужнішим з усіх відомих цунамі за історію людства. Воно сталося у 2004 році внаслідок сильного підводного землетрусу магнітудою близько 9 балів у районі Суматри в Індійському океані. Хвилі, що утворилися, захопили не тільки Індійський, а й басейн Тихого океану. 14 країн зазнали колосальних матеріальних втрат від руйнувань, а найбільше – Індонезія, Таїланд, Індія та Шрі-Ланка. Число людських жертв становило близько 230 тисяч людей. Точних цифр не названо досі через те, що багато загиблих було віднесено в океан.
Деякі вчені відзначають скорочення інтервалів між цунамі за останнє століття, тобто йдеться про почастішання випадків цього стихійного лиха. У 2006, 2007, 2009 роках цунамі повторювалися знову. У 2011 році землетрус у Японії викликав чергове цунамі, жертвами якого стало понад 15 тисяч людей, а серед найважчих наслідків – аварія на АЕС у Фукусімі.
Знаючи про те, що основні осередки підводних землетрусів, що викликають цунамі, розташовані в Тихому та Індійському океанах, міждержавними зусиллями було створено систему попередження. Вона включає сейсмографічні станції, завдання яких входить своєчасне попередження про цунамі.
Важливими також є заходи держав, розташованих у районах схильних до впливу стихії, створені задля створення системи оповіщення у прибережних районах. Її розгалужена та централізована мережа має дозволити вчасно попередити людей про наближення стихійного лиха та організувати їхнє переміщення у безпечні місця. Безумовно, і просвітництво населення цунамінебезпечних регіонів про ознаки стихійного лиха, що насувається, дії в подібній ситуації також має сприяти скороченню кількості жертв стихії.
За даними ООН, до 2030 року близько 50% населення світу проживатимуть у районах, схильних до повеней, шторм і цунамі. Тому інвестиції у стійку інфраструктуру, системи раннього попередження та освіту мають вирішальне значення для порятунку людей та захисту їхнього добробуту від ризику цунамі у майбутньому.
Генеральна Асамблея запропонувала всім державам-членам, організаціям системи ООН, іншим міжнародним та регіональним організаціям, а також громадянському суспільству належним чином та відповідно до національних пріоритетів проводити сьогоднішній День з метою підвищення поінформованості громадськості про небезпеку цунамі та скорочення людських жертв.