17 квітня Сирія відзначає одне зі своїх головних державних та національних свят – День незалежності, також відомий як День евакуації, – на честь дати, коли землю цієї арабської країни залишив останній іноземний солдат, і вона здобула реальну незалежність.
Так сталося, що Сирія протягом усієї своєї багатовікової історії опинялася у сфері геополітичних інтересів сильних сусідів. Серед таких у різні історичні періоди можна назвати Римську імперію, держави хрестоносців, які контролювали ці землі до 1187, потім – Єгипет, який володів Сирією до початку 16 століття. На зміну Єгипту прийшла держава Османа, що поглинула території Сирії і володіла ними до кінця Першої світової війни за винятком нетривалого періоду в середині 19 століття.
Внаслідок цього Сирія, будучи однією з найдавніших держав Близького Сходу, більшу частину своєї історії перебувала у складі цих сильних держав-сусідів і не мала можливості розвиватися як самостійна незалежна держава.
Фінансові та економічні інтереси Європейських держав на Близькому Сході не дозволили після закінчення Великої війни з'явитися на світ незалежної Сирії. Процеси становлення незалежності, що почалися в 1920 році, після розпаду Османської імперії були в зародку перервані європейськими державами, найбільшу роль серед яких відіграли в цьому Франція і Великобританія. Адже в країні вже навіть було розроблено проект Конституції…
За умовами таємної угоди Сайкса-Піко, укладеної в 1916 році, територія імперії Османа підлягала поділу на сфери впливу, що здійснювалося прямою окупацією або встановленням протекторату. Землі Сирії та Лівану за умовами цієї угоди опинялися у зоні впливу Франції. Спираючись на ці домовленості з Англією, французька армія почала в 1920 наступ на Дамаск і окупувала територію Сирії, скориставшись тим, що армія Сирійського арабського королівства знаходилася тільки ще на стадії формування.
У 1922 році Ліга Націй фактично узаконила дії Франції та Великобританії у Малій Азії, надавши їм Мандати на управління окупованими територіями.
Франція неодноразово висловлювала свою готовність надати незалежність підмандатній території, а 1936 року навіть підписала двосторонню угоду про визнання Сирії незалежною державою до 1939 року. Проте все це залишилося лише на рівні угоди, не будучи виконаною.
Завершення Другої світової війни, зосередження на відновленні власної економіки, а також посилення опору сирійців колоніальному окупаційному режиму змусили Францію визнати незалежність Сирії в 1946 році (хоча офіційно це було зроблено в 1941 році, французькі війська залишалися в Сирії до 1946 року).
День незалежності відзначається у дату, коли всі французькі війська були евакуйовані з території Сирії – 17 квітня 1946 року.
Низка переворотів у країні, що відбулася після набуття Сирією повноцінної незалежності, не скасовує значущості події, що відзначається нині щорічно як державне свято. Усі подальші події лише вкотре підтверджують той факт, що Сирія, навіть здобувши незалежність, як і раніше, залишилася в зоні боротьби зовнішньополітичних інтересів найсильніших світових держав. На превеликий жаль, ця боротьба продовжується і сьогодні.
Побоювання терористичних актів змушують владу Сирії з обережністю проводити масові святкові заходи на честь Дня незалежності. Проте успіхи у боротьбі з тероризмом та силами, що його підтримують, об'єднують сирійський народ, який радіючи, виходить на вулиці та площі міст, відзначаючи урочистий день.