Томатіна (ісп. La Tomatina) — знаменитий іспанський фестиваль, відомий також як Битва томатів (La Batallа del Tomate).
В останній тиждень серпня в місті Буньол (Bunol), що на сході Іспанії, починається щорічний «Томатний фестиваль», присвячений літу, що минає.
Як і всі іспанські фестивалі, цей проходить зі святковими феєрверками, музикою, танцями та безкоштовними частуваннями. Але томатний фестиваль має й одну відмінну особливість, що приваблює в Буньол натовпу туристів, це кульмінація свята — томатна битва Томатіна (La Tomatina), що проходить на міській площі.
Сигналом до початку битви служить спеціальна петарда, яка запускається в середу об 11 годині з міської ратуші. За цим сигналом на вулицях міста з'являються кілька вантажівок, завантажених головними героями свята — стиглими помідорами, які є метальними снарядами. Учасники свята (а це все місто Буньол), підбігши під градом помідорів до машин, хапають снаряди та весело мстять тим, хто добіг до вантажівок першими.
Втім, мішенню може бути будь-який, хто знаходиться в зоні досяжності, головне завдання учасників, якими, до речі, вважаються всі, — обстріляти помідорами сусіда, а хто їм виявиться — не так важливо. Якщо врахувати, що тих, хто бере участь у цій забаві, понад 20 тисяч осіб, а кількість снарядів обчислюється сотнею тонн помідорів, легко уявити собі, на що перетворюється міська площа та жителі міста вже за кілька хвилин після початку помідорної перестрілки.
На час боїв, що тривають дві години, закриваються майже всі бари, кафе, ресторани та будь-які громадські місця, а на вікна та двері навішують спеціальні пластикові панелі. Самі учасники Томатини віддають перевагу розумному мінімалізму в одязі, оскільки залишитися чистим у цей день важко навіть за межами міської площі. Вираз «томатні річки», що нерідко вживається при описі помідорного буйства, — зовсім не червоне слівце.
Історичне коріння цього незвичайного свята сягає часу диктаторського правління Франка. За однією з версій, закидання один одного помідорами було символічним протестом його режиму. Але найімовірніше, подібний сенс томатним баталіям було надано пізніше, коли місцеве свято вже прославилося по всій Іспанії.
Найперше помідорне побоїще було зареєстроване в 1945 році, коли на святі закінчення літа в Буньйолі, група молодих людей, з необережності або бажаючи потішитися, упустила велику фігуру одного з учасників параду, всередині якої і був сам учасник. Піднявшись, він не оцінив жарт і почав бійку, до якої швидко приєдналися його друзі. Сутичка відбувалася біля лавок з овочами, і помідори відразу стали метальними снарядами. Поліція, що наспіла, розігнала забіяків і змусила їх заплатити за зіпсовані овочі, але рівно через рік вони зібралися там же і вже зі своїми помідорами.
Поступово помідорні перестрілки стали загальноміськими, і, незважаючи на невдоволення поліції, у них брало участь дедалі більше народу. У 1950 році місцева влада вже не заважала проведенню Томатини, як почав називатися цей день. Але темпераментні іспанці не завжди обмежувалися метанням один одного помідорів, часом під роздачу овочів потрапляли і впливові персони, що призвело до заборони свята в 1957 році. Засмучені цим іспанці влаштували багатолюдний похорон Томатини, на якому величезну труну з помідором пронесли вулицями міста, а траурну процесію, за всіма правилами, супроводжував оркестр та плакальниці. Під тиском городян, 1959 року місцева влада була змушена скасувати заборону та визнати Томатіну офіційним святом Буньола.
Тоді ж було прийнято правила проведення цього свята, що діють і досі. Заборон всього чотири:
— початок та кінець баталії суворо визначаються сигнальною петардою з міської ратуші;
— не можна кидатися нічим, крім помідорів, а самі помідори слід розчавити перед кидком, щоб уникнути травмування;
— заборонено рвати один на одному одяг;
— не можна заважати руху вантажівок із помідорами.
Завдяки цим простим правилам жодне святкування Томатини не призвело до серйозних інцидентів.
До 1975 року за свої снаряди кожен мешканець платив зі своєї кишені, приносячи помідори на святкування із собою, але лише стиглі, а не зелені помідори. А 1975-го підвозити «боєприпаси» розпочали ченці з Ордену святого Луїса Бертрана, покровителя міста. Ще за п'ять років за організацію свята взявся муніципалітет міста, що різко збільшило кількість учасників свята та обсяг розкиданих помідорів.
Закінчуються томатні баталії купанням у басейні, заповненому томатним соком, та розіграшем окістів традиційної іберійської свині. До фіналу свята помідорне місиво під ногами досягає щиколоток, а довколишні будинки, як і учасники, перефарбовуються в червоний колір. Після самої баталії площу відмивають, а потім ще кілька днів триває Томатний фестиваль, останній фестиваль літа.