14 травня відзначається національне грузинське свято. День поминання святої благовірної цариці Тамари — Тамароба. Зазвичай головні події, присвячені цьому святу, відбуваються у Тбілісі — у церкві, що носить її ім'я, у храмі Різдва Пресвятої Божої Матері та в Ахалцісі (Південній Грузії). Також урочисті молебні відбуваються цього дня майже у всіх православних храмах країни.
Як національне свято відзначається з 1917 року після відновлення автокефалії церкви Грузії.
Достовірні історичні відомості супроводжуються легендарними оповідями від дня вступу цариці Тамари на престол. Тамара Багратіоні, яка жила на стику 12—13 століть, була першою жінкою в історії Грузії, яка вступила з 1184 (після смерті батька Георгія III) на престол і стала одноосібною правителькою.
Цариця негайно скликала собор для усунення негараздів у церковному житті та встановлення адміністративного порядку. Негідні архієреї були відхилені від кафедри, правителі, які зловживали своєю владою, були зміщені, церкви були звільнені від повинностей, доля селян була полегшена, був поміщений внутрішній світ.
На Дарбазі — Царській Раді — було вирішено питання щодо вибору чоловіка для цариці Тамари. За словами літописця, на одній із нарад було названо претендента на руку Тамари — сина Великого князя Андрія Боголюбського — Юрія.
1185 року Юрія, прозваного грузинами Георгієм Русі, привезли до Грузії і одружили з царицею Тамарою. Сама Тамара вважала, що раніше слід було добре вивчити особистість Юрія, але їй все ж таки довелося поступитися рішенню Дарбазі. В 1187 цариця розлучилася, і Георгій Русі був вигнаний з Грузії.
Через рік Тамара вдруге одружилася з Давидом Сосланом з роду Багратіонів, вихованого при грузинському дворі тіткою цариці Тамари — Русудан.
Тим часом Георгій Русі, не змирившись зі своєю долею, двічі намагався повернутися до Грузії. Частина великих феодалів підтримала Юрія і в 1191 повстала проти Тамари. У такий украй важкий момент цариця зуміла згуртувати навколо себе своїх прихильників і з їхньою допомогою розгромила повсталих. Однодумці Юрія були зміщені з високих постів та позбавлені маєтків. 1193 року Георгій Русі ще раз спробував повернутися до Грузії, але, не знайшовши підтримки, зазнав остаточної поразки.
Улагодивши внутрішньополітичну ситуацію, цариця зайнялася зовнішніми справами. У 1195 році грузини завдали поразки правителю Азербайджану атабаг Абу-Бекр, приєднали до свого царства значні вірменські міста — Двін та Ані, здобули перемогу над Румським султаном. У 1204 році грузинське військо захопило важливе стратегічне місто-фортеця Карс.
Грузія посилювала свої позиції. Ослаблення Візантійської імперії відкрило Грузії шлях до південно-східних берегів Чорного моря. Грузинське військо зайняло приморські міста, утворивши Трапізонську імперію, яка опинилася у сфері впливу Грузії.
1206 року помер Давид Сослан. Того ж року цариця Тамара посадила на трон співправителем свого сина Георгія-Лашу. У 1210 році було здійснено успішний похід до Ірану.
1213 року цариця Тамара померла. Грузинська Церква зарахувала Тамару до святих і встановила день її поминання. В Ахалцісі (Південна Грузія) відкрито перший у країні пам'ятник великій цариці Тамарі Багратіоні.
За даними літописця епохи Тамари, вона похована в Гелаті. Існує також думка, що згодом порох її було перевезено до Єрусалимського Хрестового монастиря.