Одна з ключових подій у суспільному та інтелектуальному житті Швеції та Норвегії — Нобелівський день (Nobeldagen) — церемонія вручення однієї з найпрестижніших міжнародних нагород — Нобелівської премії (швед). Nobelpriset, англ. Nobel Prize), яка триває щорічно 10 грудня. Вона присуджується за видатні наукові дослідження, революційні винаходи та великий внесок у культуру та розвиток суспільства та користується міжнародним визнанням як найпочесніша громадянська відмінність.
Її засновником був Альфред Нобель — відомий шведський хімік, інженер та винахідник, на рахунку якого 355 винаходів (найвідоміше серед них — динаміт). За своє життя Нобель накопичив значний стан (велику його частину він отримав саме завдяки впровадженню власних винаходів), основну частину якого він заповів на заснування міжнародної премії. До речі, останній варіант свого знаменитого заповіту Нобель підписав майже за рік до смерті — 27 листопада 1895 року.
Результатом цього заповіту стала організація Нобелівського фонду. На сьогоднішній день за присудження Нобелівських премій у всіх галузях науки та культури відповідають шведські організації. Винятком є Нобелівська премія миру –, кому присудити цю нагороду, вирішує Норвезький Нобелівський комітет.
Є кілька цікавих пунктів, які регламентують вибір лауреатів. Так, Нобелівською премією можуть нагороджуватися лише окремі особи, а не установи (за винятком знову ж таки Премії світу — вона може присуджуватися як окремим особам, так і організаціям). В одній номінації Нобелівською премією можуть бути одночасно нагороджені дві роботи. Це правило, введене тільки в 1968 році, де-факто дотримувалося завжди. Грошова винагорода при цьому ділиться спочатку порівну між роботами, а потім так само порівну між їхніми авторами.
Нобелівська премія не може присуджуватись посмертно. Але якщо претендент живий у момент оголошення про присудження йому премії (у жовтні) і помер до церемонії вручення (10 грудня поточного року), то премія за ним зберігається. Премія може взагалі нікому не присуджуватись, якщо члени відповідного комітету не обрали гідних робіт серед представлених на конкурс. І тут призові кошти зберігаються до наступного року. Якщо ж і тоді премію не буде вручено, вони передаються до закритого резерву Нобелівського фонду. У свою чергу лауреати, які отримали премії, мають виступити з так званою «Нобелівською меморіальною лекцією», яка потім публікується Нобелівським фондом в особливому томі.
Процедурі нагородження номінантів передує велика робота, яка ведеться цілий рік численними організаціями по всьому світу. Остаточний відбір лауреатів проводять шведська Королівська академія наук, Шведська академія, Нобелівська асамблея Каролінського інституту та Норвезький нобелівський комітет. Зазвичай це відбувається у жовтні. А 10 грудня, у річницю смерті Альфреда Нобеля (10 грудня 1896 року), лауреатів нагороджують у столицях одразу двох країн.
У Стокгольмі король Швеції вручає премії у галузі фізики, хімії, фізіології та медицини, літератури та економіки. В Осло у присутності короля Норвегії та членів королівської родини, голова Норвезького Нобелівського комітету вручає премію у сфері захисту миру.
Поряд із грошовою премією, розмір якої змінюється залежно від доходу, отриманого Нобелівським фондом, лауреатам вручається золота медаль із зображенням Нобеля та диплом. Нобелівські премії мають великий міжнародний престиж та, крім того, надають лауреатам значну економічну підтримку.
Крім самої церемонії вручення премії урочистостей, присвячені цій події, включають ще дві важливі складові — Нобелівську вечерю і Нобелівський концерт, в якому беруть участь найвизначніші класичні музиканти сучасності. Усі ці заходи відбуваються у рамках Нобелівського тижня.
Листівка «10 грудня — Нобелівський день» Розповідь «Як Сашка від дружини пішов, а та його повернула»