День незалежності Ізраїлю (івр. יום העצמאות, Йом ха-Ацмаут) — головне державне свято країни. Він відзначається щорічно у вівторок, середу чи четвер, найближчі до 5 іяру, на згадку про проголошення Держави Ізраїль 14 травня 1948 року (5 іяра 5708 року за єврейським календарем).
Закінчилась Друга світова війна, світ святкував перемогу над нацизмом. У цій війні вціліла лише третина майже дев'ятимільйонної єврейської громади Європи, але їм випробування ще закінчилися. Після війни англійці наклали ще більші обмеження на єврейську репатріацію до Палестини.
Відповіддю було створення «Єврейського руху опору», який ставив за мету боротьбу з британською владою за вільний в'їзд до країни. Незважаючи на встановлену англійцями морську блокаду та патрулювання кордонів, з 1944 по 1948 рік таємними, нерідко небезпечними шляхами до Палестини було переправлено близько 85 000 осіб.
Положення в країні було вкрай нестабільним, практично кризовим, і британський уряд був змушений передати вирішення палестинської проблеми до рук Організації Об'єднаних Націй. 29 листопада 1947 року Генеральна Асамблея ООН більшістю голосів — 33 проти 13 — ухвалила резолюцію про поділ Палестини на дві держави. Євреї тріумфували, араби висловили протест і розпочали військові дії. Так територію, визначену ООН для створення єврейської держави, довелося захищати зі зброєю в руках ще до державотворення як такої.
14 травня 1948 року, в день, коли спливав термін британського мандата, Давид Бен-Гуріон на засіданні в Тель-Авівському музеї зачитав Декларацію незалежності нової держави, яка отримала офіційну назву — Медінат Ісраель (Держава Ізраїль).
Через кілька годин після ухвалення Декларації незалежності армії Єгипту, Йорданії, Сирії, Лівану та Іраку вторглися на територію молодої держави, і євреям знову довелося зі зброєю в руках захищати незалежність, нарешті здобуту на землі своїх предків. У цій війні, що тривала п'ятнадцять місяців, загинуло понад 6000 людей. Вони віддали життя, щоб існування держави Ізраїль стало реальністю. Наступного року кнесет, парламент Ізраїлю, ухвалив закон про національне свято в 5-й день місяця іяра, яке отримало назву Йом а-Ацмаут — День Незалежності.
В Ізраїлі свято відзначається урочистими прийомами, інколи військовими парадами. Військові бази відкриті для відвідування, влаштовуються повітряні паради, демонструється оснащення військово-морського флоту. Сьогодні Ізраїль може пишатися технічною оснащеністю армії. Напередодні свята вручаються державні премії у галузі літератури, мистецтва, наукових досліджень. І скрізь по всій країні — на будинках, машинах, площах — вивішують державні прапори.
Релігійні євреї, які визнають державу Ізраїль, читають особливі молитви і обов'язково молитву «а-Лель», що символізує національне визволення Ізраїлю. У великих та малих містах та поселеннях Ізраїлю проходять громадські гуляння, люди виходять на вулиці. Усюди звучить музика, на імпровізованих сценах виступають танцювальні колективи, хори, музичні ансамблі. Вже традиційним завершенням свята став барвистий святковий феєрверк.