День святого Мартіна (англ. St. Martin's Day), що відзначається щорічно 11 листопада, — велике народне свято низки католицьких країн на честь дня пам'яті про єпископа Мартіна Турського.
У День святого Мартіна, після закінчення сільських робіт, насамперед запалювалися багаття на кожній вулиці та у кожному дворі. У ці багаття кидали кошики, в яких нещодавно лежали плоди. Через ці багаття стрибали та влаштовували ходи, запалюючи смолоскипи від їхнього вогню. У цих ходах брали участь ряжені: святий Мартін на коні та Мартінов чоловік — хлопчик, тулуб і кінцівки якого були обгорнуті соломою.
Святий Мартін вважається покровителем бідняків, солдатів, сукноробів, свійських тварин та птахів, а також альпійських пастухів. Основу легенди про святого Мартіна складає оповідь про те, як одного разу легіон, в якому служив Мартін, наблизився до французького міста Аміс.
Була осінь. У полі свистів, завивав різкий холодний вітер. Він пронизував наскрізь. Солдати мріяли про тепле вогнище та прискорили крок. Ось вони вже увійшли до міської брами. Воїни не помітили стару, напівоголену людину, що сиділа біля міської брами. Від холоду і голоду він стукав зубами і тремтячим голосом просив про малу милостиню.
Але солдати проходили повз нього твердими, швидкими кроками. Вони не удостоїли жебрака навіть поглядом. Мартін, який очолював свій легіон, сидів на коні в багато прикрашеній, довгій червоній накидці. Коли він побачив мерзенного і голодного жебрака, що просить милостиню, то, на подив солдатів, зупинив легіон і дістав меч. Солдати не зрозуміли в чому справа. Що він збирається робити? Чому він дістав меч? Адже перед ним сидить безпорадна людина, жебрак.
А Мартін спокійно взявся лівою рукою за свою червону накидку і гострим мечем відрізав її половину, потім швидким рухом кинув шматок накидки до рук жебрака. Після цього він дістав із сумки хліб і віддав його жебраку. Старий хотів подякувати Мартіну, але той уже в'їжджав до міста Аміс.