Щорічно у жовтні в Україні відзначається День українського козацтва (укр. День Українського козацтва) — свято, приурочене до дня Покрови Пресвятої Богородиці (оскільки Мати Божа вважається захисницею та покровителькою козаків) та встановлене Указом Президента України №966/99 від 7 серпня 1999 року, враховуючи історичне значення та заслуги його вагомий внесок у сучасний процес створення та розвитку незалежної України. Спочатку він відзначався 14 жовтня, але починаючи з 2023 року дату свята перенесено на 1 жовтня у зв'язку з реформою церковного календаря в Україні, про що президентом країни було підписано відповідний указ 28 липня 2023 року.
Зародження та формування української народності відбулося у 12-15 століттях на основі південно-західної частини східнослов'янського населення, яке раніше входило до складу Київської Русі (9-12 століття). На основі давньоруської народності сформувалися три східнослов'янські народи — український, російський та білоруський.
Починаючи з 13 століття, українці зазнавали угорського, литовського, польського та молдавського завоювань. З кінця 15 століття почалися набіги татарських ханів, що утвердилися в Північному Причорномор'ї, що супроводжувалися масовим полоненням і викраденням українців.
У 16-17 століттях під час боротьби з іноземними завойовниками українська народність суттєво консолідувалась. Найважливішу роль відіграло при цьому виникнення особливих військових формувань — козацтва (15 століття), який створив державу (16 століття) зі своєрідним республіканським устроєм — Запорізьку Січ, яка стала політичним оплотом українців.
Але у серпні 1775 року за указом імператриці Катерини II Запорізька січ була ліквідована.
Важко переоцінити роль козацтва історії українського народу. З початку відродження козацтва в Україні наприкінці 20 століття президентом України підписано Укази: «Про координаційну раду Українського козацтва», «Про національну програму розвитку Українського козацтва» та, звичайно ж, «Про день Українського козацтва».