Свята рівноапостольна велика княгиня Ольга, у святому хрещенні Олена, походила з роду Гостомисла, за порадою якого були покликані варяги княжити в Новгороді, народилася в Псковській землі, в селі Вибути, в язичницькій родині з династії князів Ізборських.
903 року вона стала дружиною великого князя Київського Ігоря. Після його вбивства в 945 році повсталими древлянами вдова, що не побажала вийти заміж, поклала на себе тягар державного служіння за трирічного сина Святослава. Велика княгиня увійшла в історію як велика творець державного життя та культури Київської Русі.
У 954 році княгиня Ольга з метою релігійного паломництва та дипломатичної місії вирушила до Царгорода, де з шаною була прийнята імператором Костянтином VII Багрянородним. Її вразила велич християнських храмів та зібраних у них святинь.
Таїнство хрещення над нею звершив Патріарх Константинопольський Феофілакт, а сприймачем став сам імператор. Ім'я російської княгині було названо на честь святої цариці Олени, що набула Хреста Господнього. Патріарх благословив новохрещену княгиню хрестом, вирізаним із цілісного шматка Животворного дерева Господнього з написом: «Оновися Російська земля Святим Хрестом, його ж прийняла Ольга, благовірна княгиня».
Після повернення з Візантії Ольга ревно несла християнське благовістя язичникам, почала споруджувати перші християнські храми: в ім'я святого Миколая над могилою першого київського князя-християнина Аскольда та Святої Софії у Києві над могилою князя Діра, храм Благовіщення у Вітебську, храм у Пскові, місце для якого, за свідченням літописця, було їй вказано понад «Луч Трисіяльного Божества» — на березі річки Великої вона побачила «трі пресвітлих променя», що сходять з неба.
Преставилася свята княгиня Ольга у 969 році, заповівши відкрито здійснити поховання її по-християнськи. Її нетлінні мощі лежали в десятинній церкві в Києві.