В 1850 Баб — пророк-предтеча Віри Бахаї, уроджений Мірза Алі Мохаммед (Mirza Ali Mohammed, близько 1819 — 9 липня 1850) — був страчений в Персії у віці тридцяти років. Цього священного дня бахаї утримуються від роботи.
В 1850 Баба («Баб» в перекладі з арабської означає «Врата») етапували в Тебріз, де двічі розстріляли на міській площі біля стіни казарми. Його страта напрочуд висвітлюється в релігійній та світській літературі. Справа в тому, що солдати-мусульмани відмовилися стріляти в Баба, відчуваючи до нього глибоку симпатію.
Тоді виконання вироку доручили підрозділу вірмен-християн. Але й офіцер цього полку на ім'я Сам Хан не хотів проливати кров Баба, який проповідував велику ідею єдності християнської любові та мусульманської взаємодопомоги. Розповідають, що Баб упокоїв його такими словами: «Виконуй наказ, і якщо помисли твої чисті, Всевишній не залишить тебе у скрутному становищі».
Коли пороховий дим від залпу з 750 стволів розвіявся, юрби глядачів були вражені: Баба на місці не було. Неушкодженим залишився і прив'язаний поруч із ним його учень. Сам Хан відмовився відновлювати страту і повів своїх солдатів. Баба знайшли в тій камері, де він був напередодні. Вдруге Баба вже справді розстріляв інший полк, схильний до розправи за винагороду.
Було вбито і його супутника. Їхні тіла були зрешечені кулями, але обличчя виявилися майже неушкодженими. Трупи страчених перенесли за місто на край рову, де вони залишалися два дні. На другий день з'явився російський консул із художником, який написав посмертний портрет Баба з його учнем.
Після страти останки Баба таємно зберігалися понад п'ятдесят років, потім були перевезені до Святої Землі, і в 1909 році поховані в мавзолеї на схилах гори Кармель (Ізраїль).