Почаївська ікона Божої Матері належить до найбільш шанованих святинь російської Православної Церкви. Вона відома всьому слов'янському світу: її шанують у Росії, Боснії, Сербії, Болгарії та інших країнах. Поряд із православними на поклоніння чудотворному образу Пресвятої Богородиці приходять і християни інших сповідань.
У Почаївській Лаврі (обитель у Тернопільській області України), стародавньому оплоті Православ'я, чудотворна ікона перебуває близько 400 років. Чудеса, що походять від святої ікони, численні і засвідчені в монастирських книгах записами віруючих, які з молитвою зверталися про звільнення від невиліковних недуг, звільнення від полону та розуміння грішників.
Святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері 5 серпня (за новим стилем) було встановлено на згадку про порятунок Успенської Почаївської Лаври від турецької облоги 20—23 липня 1675 року (за старим стилем).
Вранці 5 серпня (23 липня за старим стилем) зі сходом сонця татари тримали останню пораду про штурм обителі, а ігумен велів співати акафіст Божої Матері. З першими словами «Вибраної Воєводі» над храмом раптово з'явилася Сама Пречиста Богородиця, «омофор розпуска», що білоблискується, з небесними ангелами, що тримають оголені мечі. Преподобний Йов знаходився біля Божої Матері, кланяючись їй і молячись за захист обителі.
Татари прийняли небесне воїнство за привид, збентежено почали стріляти в Пресвяту Богородицю і преподобного Іова, але стріли поверталися назад і поранили тих, хто їх пускав. Жах охопив ворога. У панічній втечі, не розбираючи своїх, вони вбивали один одного. Захисники монастиря рушили в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли християнську віру і залишилися в обителі назавжди.