Щорічно 30 серпня Туреччина відзначає велике державне свято — День перемоги (тур. Zafer Bayramı) на честь рішучої перемоги над грецькими окупантами та на згадку про загиблих у битві при Думлупінарі, якою було завершено війну за незалежність Туреччини у 1922 році.
Битва при Думлупінарі (Battle of Dumlupinar) була останньою у греко-турецькій війні 1919—1922 років, яка, у свою чергу, була частиною війни за незалежність Туреччини. Турецькою армією керував Мустафа Кемаль (Mustafa Kemal, 1881-1938) — у майбутньому турецький політик, перший президент Турецької Республіки.
26 серпня 1922 року Мустафа Кемаль наказав атакувати супротивника, і 30 серпня завершилася найбільша чотириденна битва у Думлупінара, в провінції Кютахья (Kütahya), в якій турецька армія завдала нищівної поразки грецьким військам, змушеним відступити до Ізміру. Турецькі війська увійшли до міста слідом за греками і підпалили його — Ізмір був повністю знищений, а жертви серед мирного населення — незліченні. До наших днів греки та турки покладають один на одного відповідальність за ту жахливу пожежу.
20 жовтня 1922 року відбулася мирна конференція у Лозанні, у якій взяли участь представники Великобританії, Франції, Італії, Туреччини та інших країн. Підписаний у Лозанні договір закріпив незалежність Туреччини та твердо встановив її кордони. Він також регулював обмін населенням між Грецією та Туреччиною.
У День перемоги по всій країні, під акомпанемент яничарського маршу, покликаного зміцнити зв'язок часів у масовій свідомості, відбуваються концерти, військові паради та мілітаризовані церемонії.
Цей день (Zafir Bairam) також відзначають турецькі кіпріоти.