Велика п'ятниця, або Страсна п'ятниця (лат. Dies Passionis Domini) — п'ятниця Страсного тижня (останні шість днів Великого посту, що передують Великодню), яка присвячена спогаду засудження на смерть, хресних страждань та смерті Ісуса Христа, а також зняття з хреста Його тіла та поховання Його.
Страта розп'яття на хресті була найганебнішою, найболючішою і найжорстокішою. Такою смертю стратили в ті часи лише найзапекліших лиходіїв: розбійників, убивць, бунтівників та злочинних рабів.
Муки розп'ятої людини неможливо описати. Крім нестерпного болю у всіх частинах тіла і страждань, розіп'ятий відчував страшну спрагу та смертельну душевну тугу.
Смерть була настільки повільна, що багато хто мучився на хрестах по кілька днів. Навіть виконавці страти — зазвичай люди жорстокі, — не могли холоднокровно дивитися на страждання розп'ятих. Вони готували питво, яким намагалися або вгамувати нестерпну спрагу їх, або ж домішкою різних речовин тимчасово притупити свідомість і полегшити муки.
За єврейським законом, розіп'ятий на хресті вважався проклятим. Начальники юдейські хотіли навіки зганьбити Ісуса Христа, присудивши Його до такої смерті.
Коли Ісуса Христа привели на Голгофу, то воїни подали Йому пити кислого вина, змішаного з гіркими речовинами, щоб полегшити страждання. Але Господь, скуштувавши, не захотів його пити. Він не хотів вживати жодного засобу для полегшення страждань. Ці страждання Він прийняв на Себе добровільно за гріхи людей; тому й хотів перенести їх до кінця.
Коли все було приготовлено, воїни розіп'яли Ісуса Христа. Це було близько полудня, єврейською о шостій годині дня. Коли ж розпинали Його, Він молився за Своїх мучителів, говорячи: «Отче! Вибач їм, тому що вони не знають, що роблять».
При хресті Спасителя стояли Мати Його, апостол Іван, Марія Магдалина та ще кілька жінок, які шанували Його. Неможливо описати скорботу Божої матері, яка бачила нестерпні муки Сина Свого!
Ісус Христос, побачивши Мати Свою та Івана, що тут стоїть, якого особливо любив, каже Матері Своєї: «Жено! Ось син Твій». Потім каже Іванові: «Ось Мати твоя». З цього часу Іван узяв Матір Божу до себе в дім і дбав про неї до кінця її життя.
Тим часом під час страждань Спасителя на Голгофі стався великий знак. З тієї години, як Спаситель був розіп'ятий, тобто з шостої години (а за нашим рахунком, з дванадцятої години дня), сонце померкло і настала темрява по всій землі, і тривала аж до смерті Спасителя.
Ця надзвичайна, всесвітня темрява була відзначена язичницькими письменниками-істориками: римським астрономом Флегонтом, Фаллом та Юнієм Африканом. Знаменитий філософ з Афін, Діонісій Ареопагіт, був у цей час у Єгипті, у місті Геліополі; спостерігаючи раптову темряву, сказав: «Ілі Творець страждає, або світ руйнується». Згодом Діонісій Ареопагіт прийняв християнство і був першим афінським єпископом.
У низці країн цей день є святковим неробочим днем, що супроводжується різними заходами і не лише у церквах.