14 серпня, першого дня Успенського посту, Православна Церква святкує походження (знесіння) чесних древ Животворчого Хреста Господнього.
З того часу, як Син Божий освятив Хрест Своїми стражданнями, у ньому почала виявлятися незвичайна чудодійна сила. Про її прояв свідчить і історія свята, описана в грецькому годиннику 1897:
«Через хвороби, які часто були в серпні, здавна утвердився в Константинополі звичай зносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і в огиду хвороб. Напередодні, зносячи його з царської скарбниці, покладали на святій трапезі Великої церкви. З цього дня і далі до Успіння Пресвятої Богородиці, творячи літії по всьому місту, пропонували його потім народу для поклоніння. Це і є походження Чесного Хреста».
Зародження цього свята належить до 9 століття, його святкування було встановлено у Константинополі, а у 12-13 століттях він утвердився у всіх Православних церквах світу.
Російська назва свята «походження» — - неточний переклад грецького слова, яке означає урочисту церемонію, хресний хід. Тому в назву свята додано слово «винесення».
У це свято у храмах належить винос Хреста та поклоніння йому. За прийнятим нині в Російській Церкві чином, мале освячення води 14 серпня за новим стилем відбувається до або після літургії. За традицією, разом із освяченням води відбувається освячення меду. Тому в народі свято отримало назву «Медовий Спас».
Здійснюючи свято на честь Хреста Господнього, Православна Церква підносить Свої старанні молитви до Самого Господа про те, щоб Він силою Хреста Свого захищав віруючих від усіх ворогів видимих і невидимих на всіх шляхах земного життя.
Святкування Всемилостивого Спаса і Пресвятої Богородиці, яке відзначається цього ж дня, встановлено і з нагоди знамень від ікон Спасителя, Пресвятої Богородиці та Святого Хреста під час битв Святого благовірного князя Андрія Боголюбського з волзькими булгарами.