Святою Чотиридесятницею називають дні Великого посту, який триває рівно сім тижнів (седмиць). Починається він зазвичай у лютому чи березні і закінчується у квітні-травні. У цей час церква закликає віруючих бути в найтіснішому союзі християнської любові та світу не лише з живими людьми, а й з померлими, здійснюючи про них молитовні поминання у призначені дні.
Поминальні дні під час Великого посту призначаються на суботи седмиць, оскільки в решту днів поминання померлих (заупокійні ектенії, літії, панахиди, третій, дев'ятий і сороковий день після смерті, сорокоусти) в цей час не відбуваються – з тієї причини, що щодня не буває повної літургії, із проведенням якої пов'язаний цей ритуал.
Саме для того, щоб не позбавити померлих молитви у дні святої Чотиридесятниці, та встановлені зазначені суботи. Вони називаються Вселенськими батьківськими суботами, а самі панахиди, що здійснюються цими днями, – вселенськими панахидами.
Також у ці суботи, крім поминання кожного померлого окремо, церква творить поминання всіх «від століття преставшихся отців і братів по вірі, сподобилися християнської смерті, так само і тих, які, будучи захопленими раптовою смертю, не були наказувані в потойбічне життя молитвами церкви. У колі богослужбового року такими днями загального поминання вважаються суботи м'ясопустна та Троїцька, а також і суботи другого, третього та четвертого тижнів Великого посту.
У всі батьківські суботи служба здійснюється за особливим статутом.