Святі благовірні князі-страстотерпці Борис і Гліб (у святому Хрещенні — Роман і Давид) — перші російські святі, канонізовані як Російською, так і Константинопольською Церквою. Вони були молодшими синами святого рівноапостольного князя Володимира.
Святі брати, що народилися незадовго до Хрещення Русі, були виховані в християнському благочестя. Старший із братів — Борис здобув гарну освіту. Він любив читати Святе Письмо, творіння святих отців і особливо житія святих. Під їхнім впливом святий Борис отримав гаряче бажання наслідувати подвиг угодників Божих і часто молився, щоб Господь удостоїв його такої честі.
Святий Гліб з дитинства виховувався разом із братом і поділяв його прагнення присвятити життя виключно служінню Богу. Обидва брати відрізнялися милосердям і сердечною добротою, наслідуючи приклад святого рівноапостольного великого князя Володимира, милостивого і чуйного до бідних, хворих, знедолених.
Ще за життя отця святий Борис отримав у спадок Ростов. Керуючи своїм князівством, він виявив мудрість і лагідність, піклуючись насамперед про насадження Православної віри та утвердження благочестивого способу життя серед підданих. Молодий князь прославився також як хоробрий і вправний воїн. Незадовго до смерті великий князь Володимир закликав Бориса до Києва і направив його з військом проти печенігів.
Проте, підступний та владолюбний Святополк не повірив щирості Бориса; прагнучи захистити себе від можливого суперництва брата, за якого були симпатії народу та війська, він підіслав щодо нього вбивць. Святий Борис був повідомлений про таке віроломство Святополка, але не став ховатися і, подібно до мучеників перших століть християнства, охоче зустрів смерть. Вбивці наздогнали його, коли він молився за ранком у неділю 24 липня (за старим стилем) 1015 року у своєму наметі на березі річки Альти.
Після цього Святополк так само віроломно вбив святого князя Гліба. Підступно викликавши брата з його спадку — Мурома, Святополк послав йому назустріч дружинників, щоб убити святого Гліба дорогою. Князь Гліб уже знав про смерть батька та злодійське вбивство князя Бориса. Глибоко сумуючи, він віддав перевагу смерті, ніж війні з братом. Зустріч святого Гліба з убивцями відбулася у гирлі річки Смядині, неподалік Смоленська.
Життя святих страстотерпців було принесено в жертву основному християнському доброчинню — кохання. «Хто каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той брехун» (1 Ін. 4, 20). Святі брати зробили те, що було ще нове і незрозуміло для язичницької Русі, яка звикла до кровної помсти —, вони показали, що за зло не можна віддавати злом, навіть під загрозою смерті. «Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, душі ж не може вбити» (Мф. 10, 28).
Святі мученики Борис і Гліб віддали життя задля дотримання послуху, на якому будується духовне життя людини та взагалі всяке життя у суспільстві. «Чи бачите, браття, — помічає преподобний Нестор Літописець, — як висока покірність старшому братові? Якби вони чинили опір, то навряд чи спромоглися б такого дару від Бога. Багато нині юних князів, які не підкоряються старшим і за опір їм бувають убиті. Але вони не уподібнюються благодаті, якої удостоїлися ці святі».
Святкування на честь святих Бориса і Гліба відбуваються три рази на рік — за новим стилем це дати: 15 травня — перенесення їх мощів до нової церкви-усипальниці в 1115 році, збудованої князем Ізяславом Ярославичем у Вишгороді, 6 серпня — святкування обом святим — пам'ять князя Гліба.