Преподобна Єфросинія народилася 1212 року. Вона була старшою дочкою святого мученика Михаїла, великого князя Чернігівського. Благовірний князь Михайло та його дружина Феофанія довго не мали дітей і молилися Богові про дарування їм дитини. Тричі з'явилася їм Пресвята Богородиця і сказала, що молитва почута — народиться у них дочка, яку треба назвати Феодулією, і вона буде служницею церкви.
Як і передбачила Діва Марія, у подружжя народилася дочка, і вони назвали її Феодулією, що означає Раба Божого. Хрестили новонароджену у Києво-Печерській обителі, сприймачем її став сам ігумен. Якось матері було видіння: вона на крилах злітає до неба і віддає Богові свою дочку. Феодулія підросла, батько почав навчати її Святого Письма. В іншому наставником юної княжни був боярин Феодор, який вирізнявся мудрістю та вченістю. Виховувалась Феодулія у вірі та благочестя.
1233 року Феодулію просватали за святого благовірного князя Феодора Ярославича, рідного брата Олександра Невського. Вона підкорилася батьківській волі, але таємно молилася Божої Матері про збереження дівства, бо відчувала покликання до чернечого життя. Пресвята Діва з'явилася до неї уві сні, наказавши послухатися батьків і сказавши при цьому: «Скверна не торкнеться твого тіла».
Феодулія вирушила до Суздаля для одруження, але шлюб не відбувся. Коли гості вже зібралися на бенкет, наречений несподівано помер. Феодулія не повернулася додому і благала ігуменю монастиря на честь Положення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні прийняти її. Ігуменія погодилася, і 25 вересня (за старим стилем), у день преподобної Єфросинії Олександрійської, Феодулію постригли з ім'ям Єфросинія. Батьки прийняли це як Божу волю і підкорилися.
Юна інокиня ревно виконувала правила чернечого життя. Більшу частину дня проводила у молитві — у храмі чи келії, а ночами вивчала слово Боже. Іноді тижнями не їла їжі, тільки пила трохи води. Незабаром після постригу Єфросинія удостоїлася явища Спасителя, який наказав їй не спати і зміцнюватися в подвигу.
Коли на Русі почалися епідемії і мори, преподобної з'явилася Богородиця і обіцяла дар зцілення, після чого Єфросинія почала лікувати не тільки сестер у монастирській лікарні, а й людей, які приходили в обитель з тяжкими недугами.
1238 року війська Батия спустошили Суздаль. Преподобна Єфросинія з сестрами дні та ночі молилася за спасіння обителі, і монастир уцілів, вороги не змогли підійти до нього. Переказ каже, що Батий, дізнавшись про це, намагався з пагорба розглянути монастир, але той зник від нього.
Після смерті ігумені преподобна Єфросинія продовжувала духовне керівництво обителью, зберігаючи у ній суворий порядок. Все подальше життя її — подвиг повного самозречення. Вже за життя народ шанував її праведною за материнську чуйність та благодатні дари.
Незадовго до смерті преподобної в Суздалі стався передбачений нею землетрус, під час якого вона побачила на небі Пресвяту Богородицю, яка благала Сина Божого про спасіння граду та людей у ньому. Після цієї події з'явилися їй батько і боярин Феодор, які сповістили про близьку смерть. Преподобна почала готуватися. Хворіла вона недовго і померла в 1250 — в той же день, коли 17 років тому прийняла постриг. А 18 вересня (за старим стилем) у 1698 році з благословення Патріарха Адріана митрополит Суздальський Іларіон здійснив прославлення преподобної Єфросинії.