Преставлення святого апостола та євангеліста Іоанна Богослова святкується православною церквою 9 жовтня за новим стилем.
Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов був сином Зеведея та Саломії — дочки святого Йосипа Обручника. Одночасно зі своїм старшим братом Яковом він був покликаний Ісусом Христом до Своїх учнів на Генісаретському озері. Залишивши свого батька, обидва брати пішли за Христом.
Апостол Іоанн був особливо любимий Спасителем за жертовну любов і незайману чистоту. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним із трьох учнів, яких Він особливо наблизив до Себе. Святий Іван Богослов був присутній під час воскресіння Господом дочки Яїра і був свідком Преображення Господнього на Фаворі. Під час Таємної Вечері він лежав поруч із Господом і за знаком апостола Петра, приникнувши до грудей Спасителя, запитав про ім'я зрадника.
Апостол Іоанн слідував за Господом, коли Його, пов'язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни та Кайяфи, він же перебував у дворі архієрейському при допитах свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним Хресним шляхом, сумуючи всім серцем.
Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір'ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова розп'ятого Господа: «Жено, се син Твій» і до нього: «Се Мати твоя». З цього часу апостол Іван, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив їй до Її Успіння, нікуди не відлучаючись із Єрусалиму.
Після Успіння Божої Матері апостол Іоанн, за жеребом, що випав йому, попрямував до Ефесу та інших Малоазійських міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в дорогу кораблем, який потонув під час сильної бурі. Всі мандрівники були викинуті на сушу, тільки апостол Іоанн залишився в морській безодні. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного отця і наставника, і пішов до Ефесу один.
На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до нього, він упізнав апостола Івана, якого Господь зберігав живим чотирнадцять днів у морській глибині. Вчитель і учень вирушили до Ефесу, де апостол Іоанн невпинно проповідував язичникам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними і великими чудесами, так що кількість тих, хто увірував, збільшувалася з кожним днем.