19 жовтня відзначається оригінальне свято – День написання листів у майбутнє. Невідомо – хто і коли виступив ініціатором дати, але ідея відправити послання «крізь роки» сподобалася багатьом, і свято стало купувати прихильників.
Не секрет, що писати послання нащадкам чи навіть собі самому у майбутнє – традиція повсюдно відома. Багато хто з нас у школі писав листи собі тому, хто подорослішав, щоб потім (по закінченні чергового класу) відкрити це послання і зрозуміти – про що мріялося і хотілося, і що в результаті вийшло в житті. Або, наприклад, давня традиція створювати «капсули часу» – свого роду послання майбутнім поколінням, які закладалися аж на кілька століть і дуже серйозною метою. З їх допомогою вчені та історики хотіли розповісти про свій час, досягнення та прагнення. До речі, приклади таких послань зустрічаються ще в давнину.
Можливо, початок такої традиції поклали стародавні єгиптяни, які постачали своїх фараонів усім необхідним для потойбіччя, а може бути – і жителі стародавнього Шумера, які закладали в фундаменти храмів і палаців послання майбутнім правителям. Або з далекого Середньовіччя, коли у стінах замків королі ховали карти з описом місць, де закопані скарби.
В даний час закладка «капсул часу» не втрачає своєї популярності, і такий захід зазвичай влаштовують на офіційному рівні, приурочивши до якоїсь святкової чи значущої дати для міста / суспільства / країни із залученням представників влади, громадськості, ЗМІ... А розкрити ці послання передбачається за кілька десятків, або навіть сотень років. Так, «капсули часу», закладені у Нью-Йорку на Всесвітніх виставках у 1939 та 1964 роках, заповідано відкрити лише у 6939 році.
У ряді російських міст є капсули, закладені на 100 і більше років ще в період існування Радянського Союзу. Взагалі закладка послань нащадкам користувалася в СРСР великою популярністю – їх закладали під пам'ятниками, або під плитою на спеціальній площі в місті, замуровували в стіни чи підлоги, а розтин та прочитання приурочували до пам'ятних дат, пов'язаних із радянською історією.
Наприклад, відомо, що під час пам'ятних заходів, присвячених 75-річчю дитячого табору «Артек», у 2000 році було відкрито подібну капсулу з листом від радянських піонерів із 1960 року за підписом 1200 дітей. У листі хлопці написали, що впевнені – їхні нащадки – жителі Землі живуть у мирі та злагоді, люди постійно літають на Місяць, а в «Артеку» є навіть свій космодром.
На Мамаєвому кургані у Волгограді у стіні, розташованій на Площі Героїв, 9 травня 1970 року в день 25-річчя Перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною було закладено капсулу з «Зверненням трудящих міста-героя Волгограда, ветеранів Великої Вітчизняної війни. Розкрити її заповідано 9 травня 2045 року у день 100-річчя Перемоги над фашистською Німеччиною. І подібних послань, які стануть унікальними артефактами епохи для людей наступних поколінь, на сьогоднішній момент існує величезна кількість у різних країнах.
Але є не тільки глобальні «капсули часу». Написати послання своїм нащадкам (чи собі самому) у якесь далеке чи недалеке майбутнє хочеться часом усім. Як уже говорилося, школярі чи студенти на випускному пишуть листи собі у майбутнє, щоб відкрити їх за 5-10 років на зустрічі випускників. Або бабусі-дідусі пишуть своїм ще дуже маленьким онукам листа, щоб, подорослішавши, ті змогли дізнатися –, хто були їхні предки, чим займалися і як любили своїх онуків.
Лист у майбутнє – це шанс сказати щось важливе собі чи іншим, поділитися емоціями та почуттями, які не можете сказати вголос, можливість нагадати про цінності та досягнення цього періоду життя. Саме цій традиції і присвячене сьогоднішнє свято. До речі, зовсім неважливо, як лист буде написано – від руки або в електронному вигляді, віршами чи прозі, з помилками та помарок або ідеальним почерком. Головне – пишіть від душі та щиро, а ще подумайте – як, де і скільки воно зберігатиметься до відкриття. Хоча сучасні технології та сервіси дозволяють зберігати та своєчасно доставляти такі послання (через рік, два чи десять років), але все ж таки написане від руки, з доданими фотографіями та всілякими сувенірами та «штучками» – куди цікавіший і душевніший варіант.