Народне свято на честь святого великомученика Димитрія Солунського називається у болгар Димитровден.
Великомученик Димитрій народився третьому столітті, та її батько був градоначальником Солоніки (нині Греції). Після його смерті імператор Максиміан Галерій передав цю посаду його синові. Димитрія було прийнято жителями Солоніки з великою радістю. Будучи правителем міста, він відкрито проповідував християнство. За свою віру було кинуто до в'язниці і пізніше вбито списом 26 жовтня за наказом імператора-язичника Галерія. Вбито його разом зі своїм соратником Нестором, пам'ять якого болгарська церква відзначає 27 жовтня.
Народне прислів'я говорить: «Святий Димитрій приносить зиму, а святий Георгій — літо». В одній народній казці обидва святі — близнюки-брати. За святим Димитрієм — старшинство. Він їздить верхи на вогненному коні і є володарем зими. За повір'ям, з-під білої бороди святого вилітають на землю перші сніжинки. «Святий Димитрій до двору — зима до двору», — говорять літні болгари. Тому цього дня прийнято вносити назад у будинок соху та борону, складати дрова на зиму.
За старих часів до дня святого Димитрія закінчувалася робота на полі зі збирання врожаю та сівби озимих культур, господарі звільняли найнятих на літо працівників і розплачувалися з ними. Тому у багатьох селах цього дня влаштовуються свята (збори). Навколо столу збираються сім'ї, близькі та знайомі, щоб відзначити як належить кінець активних сільськогосподарських робіт, підбити підсумки минулих місяців наполегливої роботи, та й просто повеселитися.
Кінець жовтня — самий розпал заручин та весіль. Що не вечір — влаштовуються вечірки, на площах під музику танцюють хоро, а це зручна нагода завести нові знайомства, зробити пропозицію...
У деяких гірських районах центральної частини країни цей день називають «корисником» — так називають гостя, який першим переступив поріг будинку. Якщо він людина добра і заможна, то й наступний рік уродиться багатою. Якщо напередодні свята місяць повний, то й вулики наступного року будуть сповнені меду.