В останню неділю серпня своє професійне свято відзначають мужні люди, чия нелегка праця — запорука успішного розвитку економіки. Понад півстоліття Росія та інші країни — колишні радянські республіки — відзначають День шахтаря, віддаючи належне самовідданій праці славної багатотисячної армії гірників.
Вугільно-добувна промисловість була і залишається однією з ключових галузей російської економіки, забезпечуючи паливом підприємства та населення. Від кількості та якості видобутої сировини залежить, чи буде тепло у квартирах мешканців не лише даного району, а й усієї країни майбутньої зими.
День шахтаря було офіційно затверджено у СРСР із подачі міністрів вугільної промисловості А.Ф. Засядька та Д.Г. Оніка 10 вересня 1947 року. Вперше День шахтаря відзначався 29 серпня 1948 року.
Ім'я, яке, напевно, одразу згадується у розмові про шахтарів — ім'я Олексія Стаханова. 31 серпня 1935 року шахтар Олексій Стаханов завдяки особливим умовам організації праці встановив рекорд: за 5 годин 35 хвилин видобув 102 тонни вугілля — 14 норм. З цього часу в історію увійшли слова «стахановець», «стаханівський рух», « працювати по-стаханівськи».
Для вугільно-добувних міст та районів День шахтаря є важливим святом і широко відзначається концертами просто неба та народними гуляннями.
Але сьогоднішня дата — не лише свято, цього дня також згадують тих, хто віддав шахтарській справі своє життя. Тому святкові заходи традиційно розпочинаються з покладання квітів до пам'ятників загиблим шахтарям.
Сьогодні День шахтаря відзначають вугільники Росії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, України.
Листівка «День шахтаря»