Великий князь Олександр Невський — талановитий полководець, дипломат, мудрий і сильний правитель — всі сили поклав на захист Російської Землі від іноземних загарбників. Православна Церква прославила князя і за лагідне служіння ближнім і милостиву допомогу, надану народу за часів важких випробувань та поневірянь.
Великому князю Володимирському Олександру Невському випала нелегка доля: «для порятунку Русі він мав одночасно явити доблесть воїна та смирення ченця».
Слава цієї людини була велика вже за життя. Головні битви, виграні князем, — битва на Неві зі шведами у 1240 році та Льодове побоїще з німецькими лицарями (хрестоносцями) на Чудському озері у 1242 році.
Розуміючи, що монгольське рабство — це принизливий і тяжкий тягар, він доклав чимало зусиль до збереження миру з Ордою, який давав йому можливість всі сили кинути на відображення агресії з боку католицького заходу. Окатоличення для православної Русі означало як фізичне знищення, а й духовну смерть.
На відміну від татар хрестоносці, благословенні римським папою, як грабували і вбивали, а й зазнавали руйнація основ православної духовної культури російського народу. Вшанування князя Олександра як святого почалося майже відразу після його смерті.
6 грудня 1941 року, у День пам'яті Олександра Невського, почався контрнаступ радянських військ під Москвою, а 1942 року день Льодового побоїща збігся з Великоднем. На кошти Російської Православної Церкви було створено повітряну ескадрилью імені Олександра Невського.
До цього дня у російському народі живе віра у те, що Олександр Невський охороняє рубежі Російської держави.