Щорічно 22 грудня в Україні відзначається «День працівників дипломатичної служби» (укр. «День працівників дипломатичної служби»), встановлений Указом президента № 1639/2005 від 21 листопада 2005 року, враховуючи «важну роль працівників дипломатичної служби Україна у підтримці мирної та взаємовигідної співпраці України з членами міжнародної спільноти, забезпеченні при цьому національних інтересів та безпеки України, а також захист прав та інтересів громадян та юридичних осіб України за кордоном».
Дата для свята була обрана у зв'язку з тим, що цього дня 1917 року Урядом Української Народної Республіки було створено Генеральний секретаріат міжнародних справ.
Це професійне свято українських дипломатів та співробітників дипмісій, посольств та консульств країни. Зовнішньополітична служба України має давні традиції, засновані насамперед на дипломатичному досвіді Київської Русі, яка підтримувала активні відносини з Візантією, Святим Престолом, Німецькою імперією, Польщею, Угорщиною, Францією, скандинавськими державами.
Особливо розгалуженими та динамічними зовнішні відносини стали за правління князя Ярослава Мудрого на самому початку 11 століття. Після розпаду стародавньої держави просування української дипломатії стало особливо помітним у Козацький період.
В 1594 Січ вперше за свою історію стає повноправним учасником міжнародної коаліції, уклавши договір з «Священною лігою» про спільну боротьбу проти Османської імперії.
Істотно розширюються міжнародні контакти козацтва із приходом гетьмана Богдана Хмельницького. Після Хмельницького великий внесок у розвиток української дипломатії зробили гетьмани Іван Виговський, Іван Мазепа та Пилип Орлик.
Створення та становлення Міністерства закордонних справ України як повноцінної державної структури пов'язане із створенням у 1917 році Української Народної Республіки.
Після ухвалення Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року перед Міністерством закордонних справ постали нові завдання, пов'язані з визнанням України міжнародною співдружністю, встановленням дипломатичних відносин, створенням мережі власних дипломатичних та консульських представництв, розбудовою двосторонніх відносин із зарубіжними країнами, набуттям членства та затвердженням у міжнародних організаціях.