У жертву приносився бик, а через брак оного — півень. На жертовній крові замовлялася зброя, жрець мазав кров'ю чоло кожного воїна, після чого ті одягали на голову червоні пов'язки. Над жертовним вогнем освячувалися військові обереги.
Після зачину розпочинався обрядовий бій «Перуна» з «Велесом», присвячений перемозі Перуна над Велесом (Перун перемагав Велеса і повертав череду небесних корів). Після закінчення бою воїни несли туру з дарами і ставили на краду. Старійшина, роздягнувшись, підпалював краду. Після того, як багаття прогоряло, воїни насипали над попелом могилу та розпочинали тризну (обрядові бої на могилі).
Потім відбувалася страва, де поминали всіх полеглих слов'янських воїнів. Обрядова їжа: яловичина, дичина, курятина, каші. Із напоїв: мед, червоне вино, пиво, квас. Ігрища починали із взяття «містечка».
Цього дня віддавали перевагу військовим втіхам, але не забували про любовні справи. Волхви радили провести ніч після свята із жінкою. Вважалося, що поганий той воїн, який здобув перемогу лише над ворогом.
З Перуном був пов'язаний ритуал викликання дощу. Він полягав у принесенні жертви — обливанні водою спеціально обраної жінки.
З появою християнства функції Перуна були перенесені на християнського святого Іллю Пророка, в образі якого явно з'явилися риси Перуна — бога громовержця, що їздив небом на колісниці, що гуркотить, і який, по суті, просто змінив ім'я, залишившись тим же шанованим божеством.