Настало свято Небесного Коваля — Сварога. Землю поступово сковує від хлябу мороз, вплив світлих Богів падає.
Земля залишається під опікою Велеса. Щоб люди могли пережити лихоліття, Сварог подарував їм сокиру, мистецтво ремесла.
Тому цього дня особливо вшановували ковалів, теслярів та всіх майстрів-умільців. Із цього дня різали курей, а перших подавали Сварогу в жертву.
Дівчата знімали хату, влаштовували братчину і протягом трьох днів запрошували хлопців на гулянку, при цьому дівчина-наречена вважалася за господарку в будинку. На вечорах розповідали чарівні, страшні та грайливі казки, проводили бешкетні ігри з поцілунками.
Братчиною (інші назви — напередодні, свічка) називали спільну трапезу повноправних членів односільської громади, влаштованої у складчину після молебню. Незважаючи на заборони влади, братчини всюди зберігалися у суспільному побуті селян.
В основі братчини лежав благочестивий звичай — поминання святого, до якого звернулася колись громада для порятунку від лиха.